Введення у дію оперативного наказу НКВД СРСР №00447 «Про операції з репресування колишніх куркулів, кримінальників й інших антирадянських елементів» 5 серпня 1937 р. стало початком Великого терору на всій території СРСР, зокрема й у підрадянській Україні. Особливістю цього періоду стали масові репресії проти громадян, розгляд справ за прискореною схемою, засудження людей до страти або ув’язнення в таборах позасудовими органами тощо.
Головною ознакою всіх репресивних акцій, що здійснювались репресивно-каральними органами за комуністичного режиму, була фальсифікація процесів. Створення міфічних «контрреволюційних організацій» стало своєрідним здобутком співробітників ГПУ-НКВД, і свою майстерність у цьому вони вдосконалювали з кожною наступною справою.
Протягом 1930-х років процеси над тими, кого влада визначала як політичних супротивників держави, були показовими. Їм спеціально надавали гучного розголосу, посилюючи в соціумі відчуття небезпеки, джерелом якої була не лише гіпотетична зовнішня загроза, а й, передусім, внутрішні вороги.
Найбільш гучні справи першої половини 1930-х років представлені в міні-проєкті Заповідника «Що передувало Великому терору», створеному до Дня пам’яті жертв Великого терору 1937–1938 років цього року. Фактологічний матеріал для серії постерів взято з академічного видання «Енциклопедія історії України».
