Професор права, кооператор, відомий політичний та громадський діяч Федір Крижанівський належав до когорти найвідоміших київських адвокатів, але у 1930-і роки, як і багато його колег, став жертвою сталінського режиму.
Інститут адвокатури протягом свого багатовікового існування подарував світові не тільки блискучих захисників, адже сам термін адвокат походить від латинського advocare – закликати на допомогу, але й багатьох лідерів світового масштабу. Для прикладу варто навести деякі імена адвокатів, які стали всесвітньо відомими діячами: Роджер Шерман – адвокат, людина яка стояла у витоків формування США, розробник Декларації про Незалежність та Конституції США; Раймон Пуанкаре – адвокат, державний діяч, тричі обіймав посаду Голови міністрів Франції, перебував на посаді Президента Франції у 1913 – 1920 роках; Герберт Генрі Асквіт – адвокат, І-й граф Оксфорда і Асквіта, британський політик, 52-й Прем’єр-міністр Великої Британії; Магатма Ґанді (Могандас Карамчанд Ґанді) – адвокат, багаторічний Голова Національного Конгресу Індії. Ці імена добре ілюструють світову практику призначень на високі державні посаді адвокатів, як одних із найбільш обізнаних фахівців права, інтелектуалів та провідників демократії.
В Україні у добу революції1917 – 1921 рр. також запровадили практику призначень на високі державні посади адвокатів, які увійшли в історію як адвокати-державники. Як стверджує історик адвокатури І. Василик, серед них були: Михайло Корчинський – адвокат, професор, Державний секретар Ради народних міністрів УНР доби Директорії (грудень 1918 – квітень 1919); Ігор Кістяковський – адвокат, у липні-листопаді 1918 р. – міністр внутрішніх справ у кабінетах Ф. Лизогуба і С. Гербеля; Михайло Ткаченко – адвокат, політичний діяч, член Центральної Ради і Малої Ради; генеральний секретар (міністр) судових справ, а з березня 1918 р. – Генеральний секретар (міністр) внутрішніх справ; Микола Міхновський – адвокат, член Центральної Ради від Українського військового клубу; Андрій Яковлів – адвокат, дипломат, член Української Центральної Ради (УЦР), директор канцелярії УЦР; Максим Синицький – адвокат, відомий український громадський і культурно-освітній діяч та інші.
До київських адвокатів-державників, які у 1930-і роки стали жертвами сталінщини, належав і Федір Крижанівський, професор права, кооператор, відомий політичний та громадський діяч.
Народився Федір Іванович Крижанівський у 1878 у с. Скибинці Тетіївського р-ну Київської області.По закінченню юридичного факультету Петербурзького університету Ф. Крижанівський повернувся до України, де упродовж 1910 –1917 рр. працював у Києві присяжним повіреним. У добу Української революції Федір Крижанівський встиг зробити вагомий внесок у розбудову молодої держави. Він був одним із засновників Української Центральної Ради, обирався заступником голови, членом Комітету УЦР. До повернення М. Грушевського з Москви, у березні та травні 1917 р. головував на засіданнях УЦР. У жовтні 1917 р. разом з однодумцями створив Українську трудову партію. У серпні 1918 р. очолив Правничу комісію «Коопцентру», а також був головою Ради «Українбанку». У 1921 р. Ф. Крижанівський став професором права Київського кооперативного інституту.
Колишня активна політична і громадська діяльність Федора Крижанівського привернула пильну увагу з боку ДПУ, наслідком чого став арешт 27 квітня 1931 року співробітниками Київського оперсектору ДПУ УСРР. Ф. Крижанівського звинуватили в участі у контрреволюційній організації, яка начебто ставила собі за мету повалення радянської влади. Звісно, що жодної контрреволюційної організації у природі не існувало, однак Ф. Крижанівському як соціально небезпечному елементу заборонили проживання у 12 містах країни терміном на три роки.
Після закінчення терміну заборони проживання Федір Крижанівський повернувся до Києва і деякий час працював на посаді технічного директора Сільгоспбанку, а незабаром поновив і викладацьку діяльність. Повторно Федора Крижанівського заарештували співробітники 4-го відділу УНКВС по Київській області. На цей раз його звинуватили у організації та керуванні контрреволюційною націоналістичною «народно-соціалістичною» партією у м. Києві та у контрреволюційній діяльності. Постановою трійки при УНКВС УРСР по Київській області його засудили до розстрілу. Федора Івановича Крижанівського стратили у Києві 28 квітня 1938 року. Реабілітували у січні 1989 року.
Валерій Філімоніхін
