12 жовтня 2021 року Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» провів культурно-просвітницький захід, присвячений пам’яті Михайла Бойчука та репресованих художників-«бойчукістів».
Щорічно в жовтні-листопаді вшановувати пам’ять Михайла Бойчука та його учнів і послідовників, які творили нове українське мистецтво, шукали нові форми, концепції і ідеї і саме через це були знищені комуністичною владою, стало в Заповіднику вже традицією.
Захід відкрила заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька. Вона охарактеризувала творчий шлях М. Бойчука у контексті естетичних пошуків початку ХХ століття та тих змін, що відбувались у тогочасному українському суспільстві. Вона зокрема нагадала, що школа Михайла Бойчука була унікальним явищем українського мистецтва ХХ століття, її представники шукали нових форм і методів живопису, прагнули повернутися до витоків української історії, традицій, але надати національній автентиці загальносвітового звучання. На жаль, життєвий шлях Михайла Бойчука, а також його найяскравіших учнів і послідовників завершився у катівнях НКВС, а їхні тіла навічно спочивають у Биківнянському лісі.
Про те, що сталінські репресії означали не лише вбивство яскравих і талановитих художників, але й знищення цілої мистецької школи, зазначив і представник Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, журналіст Віктор Задворнов. Він зупинився на важливості доносити правду про Великий терор до сьогоднішніх українців. Він також окремо звернувся до присутніх на заході студентів художньої академії з закликом вивчати ті дивом збережені крихти творчого спадку бойчукістів, переосмислювати і продовжувати їхні ідеї у сьогоденні.
Старший науковий співробітник Тамара Бойко розповіла про життєвий шлях Михайла Бойчука і його значення для української і світової культури.
Ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії о. Петро Жук зі студентами семінарії відправив заупокійну молитву за невинно убієнними. Після молитви він звернувся до присутніх з промовою, в якій зокрема зазначив:”Тоталітарний режим не сприймав кожного, хто по-іншому думав, робив, творив. Цей режим думав, що умертвити людину – означало знищити її з пам’яті. Але вони глибоко помилялись. Вони загасили свічки таланту Михайла Бойчука і його соратників фізично, але життя митця не перебуває лише на фізичному рівні. І от сьогодні тих катів немає, тоталітарного режиму немає, а пам’ять про Бойчука і бойчукістів живе”.
Захід закінчився покладання квітів до братських могил Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 років.
