23 вересня 2016 року Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» спільно з Українським інститутом національної пам’яті та Науково-дослідним інститутом українознавства МОН України провели науковий круглий стіл «Історична пам’ять про Биківню (до ювілею Миколи Роженка)».
Учасниками круглого столу стали науковці з інституцій-співорганізаторів, представники Комісії Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих, журналісти та зацікавлена громадськість. Виступи й дискусії дослідників стосувались кількох важливих напрямків – визначення сучасного стану досліджень про Биківнянську трагедію, обговорення можливих шляхів їх концептуалізації та систематизації, вшанування пам’яті науковців і громадських діячів, причетних до відкриття правди про поховання у Биківнянському лісі.
Генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Богдан Біляшівський у своєму виступі окреслив засадничі принципи й позиції, які планується покласти в основу Биківнянського мартирологу. На його думку, крім персональних, біографічних даних, відомостей про обставини арешту, у базу даних слід включити інформацію про орган, що ухвалив рішення про розстріл, і виконавців вироків, подати різні версії написання імен та прізвищ, зафіксованих в архівно-кримінальних справах репресованих, вказати відомості про реабілітацію тощо. Б. Біляшівський переконаний, що Биківнянський мартиролог має бути згодом інтегрований в інші бази даних жертв політичних репресій 1937-1941 років, адже це дасть дослідникам можливість побачити цілісну картину «Великого терору» в Україні, а також узагальнити специфіку роботи репресивних радянських органів того часу.
Директор Науково-дослідного інституту українознавства МОН України Богдан Галайко зазначив, що вшанування пам’яті жертв політичних репресій потребує, у першу чергу, цілеспрямованої державницької політики. Зокрема, вимагають уваги й належного облаштування місця масових поховань репресованих по всій Україні. Так само, як твердить Б. Галайко, вкрай важливо максимально ідентифікувати усіх загиблих від комуністичної тоталітарної машини, особливо зважаючи на намагання окремих політичних сил применшити масштаби політичних репресій та відновлення в Росії культу Сталіна.
Заступник Голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак підкреслив, що пам’ять про Биківнянську трагедію, і так само про регіональні місця масових поховань жертв комуністичної системи є складовою національної пам’яті України, а відновлення доброго імені невинно убієнних є обов’язком української держави.
Старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, редактор серії «Реабілітовані історією» Роман Подкур зауважив, що потрібно створити робочу групу, яка б координувала співпрацю музеїв та заповідників, чия діяльність пов’язана із дослідженням і меморіалізацією історії політичних репресій ХХ століття. У своєму виступі він також наполягав, що з метою кращого інформування суспільства та формування національної свідомості молодого покоління необхідно залучити й Міністерство освіти й науки України, аби відвідування місць пам’яті стало складовою навчально-виховного процесу.
Учасники круглого столу також виголосили доповіді, присвячені громадським діячам, науковцям, журналістам, які у різний час прислужилися до відкриття й поширення правди про Биківню. У виступах співробітників Заповідника Н. Амонс, М. Бривка, В. Філімоніхіна, а також багаторічного дослідника Биківнянської трагедії А. Амонса, була проаналізована діяльність Миколи Роженка, Миколи Лисенка, Адольфа Кондрацького, Сергія Кисельова, Леоніда Абраменка, великих достойників, котрі підняли Биківнянську тему на всеукраїнський рівень. Присутні також вшанували їх пам’ять хвилиною мовчання.
Учасники круглого столу ухвалили рекомендації до органів державної влади, зокрема, звернулись із закликом до Президента України видати Указ про вшанування у 2017-2018 роках жертв політичних репресій у зв’язку з 80-ми роковинами початку «Великого терору».
