7 грудня 2022 року науковці Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» прочитали кілька лекцій для учнів і вчителів Спеціалізованої школи № 14 ім. С. Ф. Грушевського Оболонського району м. Києва.
Учений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін ознайомив присутніх з історією функціонування таємної спецділянки НКВС УРСР у розрізі загального контексту Великого терору. Він підкреслив, що безпосередньо на території Биківнянського лісу в’язнів тюрем НКВС не розстрілювали, а використовували спецоб’єкт для приховування слідів чекістських злочинів. Валерій Філімоніхін пояснив учням значення термінів «ворог народу», «трійка НКВС», «вища двійка», стило охарактеризувавши діяльність радянських репресивних органів. Також лектор розповів про пошуки правди щодо Биківнянських поховань, які тривали кілька десятиліть і завершилися закриттям Генеральною прокуратурою України кримінальної справи по Биківні й спорудженням на території Заповідника Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 рр.
Заступник генерального директора з наукової роботи Заповідника Тетяна Шептицька присвятила свою лекцію письменникам, похованим у Биківні, які представляють покоління Розстріляного відродження. Вона охарактеризувала загальний розвиток української літератури 1920-х – 1930-х років, закцентувавши увагу на змінах і тенденціях, які в ній відбувалися під впливом політичних і економічних чинників. Тетяна Шептицька розповіла про уніфікацію літературно-мистецького життя 1930-х, що почалася з постанови ЦК ВКП (б) «Про перебудову літературно-художніх організацій» (1932), та перші арешти й репресивні заходи щодо українських митців. Вона також ознайомила присутніх з обставинами архівно-кримінальних справ Михайля Семенка, Люціани Піонтек, Мирослави Сопілки, Юрія Вухналя, Якова Водяного та інших літераторів. На останок лекторка підкреслила наслідки Великого терору як для української літератури, так і для всієї національної культури.