Життя визначного оперного співака Михайла Донця було сповнено оплесками і оваціями. На думку Миколи Грінченка, як справжньому артисту-художнику йому було притаманне «повне опанування увагою слухача».
Михайло Донець був талановитим та надзвичайно наполегливим в опрацюванні своїх вокальних і акторських здібностей. Його любила публіка й шанувала влада, однак співіснування з нею в підрадянській Україні вимагало великої обережності, аби не опинитись під пильним наглядом репресивних органів. У липні 1941 року доля Михайла Донця, який перебував на вершині творчого олімпу, зробила різкий поворот – він опинився у застінках НКВС. За погодженням із вищим партійним керівництвом, після недовгого «слідства» і трьох допитів Михайла Донця чекісти поставили в його життєписі прикінцеву крапку. Місце поховання відомого артиста, розстріляного разом з іншими в’язнями київських тюрем напередодні німецької окупації, до сьогодні не встановлено.
З нагоди 140-річчя українського оперного співака Михайла Донця (1883 – 1941) Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» публікує окремі документи його архівно-кримінальної справи, що зберігаються у ЦДАГО України.
