27 лютого 2020 року лекторій Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» прослухали учні 10-х класів Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 ім. Ю. Головатого.
Перед учнями та вчителями школи виступила заступник генерального директора з наукової роботи Тетяна Шептицька, яка розповіла про функціонування таємної спецділянки НКВС УРСР у Биківнянському лісі в контексті політичних та історичних подій 1937-1941 років. Водночас вона підкреслила тяглість репресивної політики більшовицької влади щодо населення України, починаючи від Червоного терору до Голодомору й масових розстрілів Великого терору.
Тетяна Шептицька проаналізувала причини й наслідки політичних репресій 1930-х для українського суспільства, окреслила роль НКВС та ВКП(б) СРСР у розгортанні сталінського терору, поінформувала про довготривалий процес пошуків і відкриття правди про злочини радянського тоталітарного режиму та Биківнянські могили. Особливу увагу вона приділила постатям із Биківнянського мартиролога. Тетяна Шептицька розповіла про обставини арешту, висунуті звинувачення, трагічну подальшу долю – письменників В. Черняхівської, М. Семенка, М. Мороза, В. Чигирина, представників духовенства А. Бандери, В. Липківського, вчителів В. Поплавської, М. Поповича та інших. Більш детально вона зупинилась на історії уродженця Борисполя – Бориса Дробинського, актора і режисера, одного із учнів Леся Курбаса. Ордер на арешт і обшук у помешканні Бориса Дробинського виписаний у червні 1937. Обшук відбувся без його присутності. Дружина режисера, акторка Леся Даценко, пізніше згадувала, що обурений Дробинський коли дізнався про це, сам пішов до НКВС з’ясувати, на якій підставі зробили обшук. Пішов, і, як зазначає Даценко, «цілий рік його тримали в камері, не викликаючи до слідчого». У справі наявний лише один протокол допиту, під час якого Борис Дробинський стверджував, що підтримував Леся Курбаса та його родину. Слідчі НКВС звинуватили Б. Дробинського в одночасній роботі на «УВО» (“Українську військову організацію”) та «ПОВ» (“Польську організацію військову”). Розстріляли Б. Дробинського у Києві 2 вересня 1938 р. У 1958 реабілітували за відсутністю складу злочину.
Наприкінці лекції Тетяна Шептицька порадила учням вивчати трагічні сторінки рідного краю задля відновлення історичної пам’яті та справедливості.
