Тривалий час у радянському суспільства існувала певна дилема, що ж важливіше в діяльності учителя: політична довіра чи педагогічна майстерність. Саме на це наразився у 1937 році Петро Кіндратович Письменний, коли влаштовувався в одну із шкіл Київської області. Тоді директор школи заявив, що не взяв Письменного на роботу через політичну недовіру, бо той служив у «антирадянських арміях». І хоча цей нюанс не завадив Петру Кіндратійовичу влаштуватися викладачем у 10-річну школу с. Бородянка Київської області, та довго він не попрацював, адже 27 листопада 1937 був заарештований НКВС за підозрою в участі в українській націоналістично-терористичній організації (хоча постанова про арешт датується ще 28 жовтня 1937 року).
Народився Петро Кіндратійович Письменний у с. Ставки Джулинського району Вінницької області 4 січня 1887 року в родині селян. Нічого в його житті не вказувало на майбутню бурхливу політичну діяльність. Проте буремні часи української революції внесли свої корективи у долю юнака.
У 1919 році він вступає у м. Гайсині до партії есерів, вважаючи, що більшовики продовжують здійснювати колонізаторську політику Російської імперії щодо України лише в іншій формі. Належність до есерів потім стала тим чинником, який дозволив радянській владі наліпити на педагога тавро «неблагонадійного». У Гайсині чоловік певний час працює у редакції газети «Народна думка», де пише рецензії на театральні постанови. Згодом він стає секретарем відділу народної освіти, а в подальшому – працює в системі кооперації того ж села.
У 1921 році Петро Письменний вступає до Київського кооперативного інституту, де, за версією НКВС, виявлялась «активна українська націоналістична антирадянська діяльність викладачів і студентської молоді», в якій брав участь і сам Письменний. Незабаром після вступу до навчального закладу, Петра Кіндратовича заарештували й звинуватили у зв’язках з бандитами. Вирок – 3 роки в’язниці – він відбув, а вже після звільнення Письменний повертається знову до інституту, по закінченню якого працює на педагогічній ниві. Останнім місцем його педагогічної діяльності стає Бородянська середня школа.
Читаючи справу Петра Кіндратійовича, ми бачимо, що органи НКВС цікавили лише його «есерівські погляди і зв’язки». Єдиний допит у справі, що містив змістовну інформацію про так звану «есерівську діяльність» датується 28 березня 1938 року. Інші допити у справі від 29 березня та 31 травня 1938 року фактично були уточнюючими і не містили жодної нової інформації.
У справі не було жодних вагомих доказів антирадянської контрреволюційної діяльності Петра Письменного, та це не завадило слідчим НКВС звинуватити Петра Кіндратійовича в участі в антирадянській націоналістичній організації «есерівського толку» та проведенні контрреволюційній діяльності, спрямованої проти партії і радянського уряду.
Петра Кіндратовича було розстріляно в одній з в’язниць Києва 31 серпня 1938 року за рішенням Особливої трійки УНКВС по Київській області та поховано на території спецділянки НКВС у Биківнянському лісі. Реабілітований Петро Письменний лише у 1989 році.
Інформацію підготував Микола Бривко
