17 серпня виповнюється 80 років із початку проведення так званої «румунської операції», однієї з цілої низки спецоперацій НКВС проти представників національних меншин.
Національна спрямованість політичних репресій регламентувалася відповідними оперативними наказами НКВС СРСР та директивними листами. «Румунська операція» санкціоновувалась директивою НКВС про поширення дії наказу № 00447 на Молдавську АРСР, що перебувала у складі УРСР. Вона стосувалась так званих «румунських шпигунів» – політичних емігрантів і перебіжчиків з Румунії в Україну та Молдавію.
У відповідності з директивою передбачалось арештовувати й знищувати перебіжчиків, політичних емігрантів, колишніх співробітників розвідувального управління, агентів Іноземного відділу НКВС, кулаків, що втекли до Румунії та повернулись у СРСР. Проте звинувачення арештованим протягом виконання «румунської операції» висувались різні. Окрім шпигунства на користь Румунії, їм інкримінувались шпигунство на користь Німеччини або Польщі, сіонізм, український націоналізм або антирадянська агітація. Серед арештованих та розстріляних протягом виконання «румунської операції» були не лише румуни, а й українці, росіяни, євреї, німці, болгари, греки.
За підрахунками істориків, у результаті її проведення було засуджено у межах СРСР 8292 особи, з них 5439 осіб розстріляно.