22 березня 2018 року в Музеї книги та друкарства України відбулося відкриття розширеної версії фотодокументальної виставки «Слово, обірване у Биківні», підготовленої науковцями Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» за сприяння Українського незалежного видавництва «Смолоскип».
З 22 березня по 22 квітня відвідувачі мають змогу доторкнутися до трагічних сторінок нашої історії і більше дізнатисяпро долі 28 письменників –представників покоління «Розстріляного відродження», знищених упродовж 1937 – 1940 років у в’язницях НКВС УРСР у Києві та похованих на території колишньої таємної спецділянки у Биківнянському лісі. Портрети митців, інформація про їхній життєвий та творчий шлях, витяги з архівно-кримінальних справ, що містять свідчення про їхню поведінку під час слідства і показують, в який спосіб комуністична тоталітарна система змушувала визнавати абсурдні звинувачення –все це розміщено на 10 банерах, що експонуються в одній з музейних зал.
Директор Музею книги та друкарства України Валентина Бочковська зазначила: “Попри те, що наш заклад створювався у радянські часи, в його фондах дивом збереглись книжки розстріляних авторів, які кілька десятиліть вважалися “ворогами народу”. Отже, хоча саме їхнє життя було знищено системою, імена і світло їхньої творчості збереглися для нащадків”.
Заступник генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» з наукової роботи Тетяна Шептицька підкреслила, що символічною єсама назва виставки – «Слово, обірване у Биківні». Ґвалтовно обірване, але не знищене. Уперше цих людей нищили морально і психологічно, коли вибивали свідчення не лише проти себе, а й проти друзів і колег. Удруге–фізично, коли розстрілювали в тих підвалах НКВС і таємно ховали у братських могилах у Биківнянському лісі. Утретє, коли намагалися знищити найменші сліди цих письменників, під час обшуків у них забирали рукописи, листи, книги, потім їхні твори звідусіль вилучалися і просто спалювалися. Самі ці прізвища довгий час були викреслені з історії української літератури. І навіть після реабілітації про них було забуто на довгі десятиріччя. “Але істина знаходить свій шлях, –наголосила Тетяна Шептицька, – триває наукова робота, відкриваються нові свідчення і імена. Зокрема ця, розширена, виставка збагатилася ще на 8 імен репресованих і розстріляних у Києві українських письменників”.
У Биківні знайшли свій останній спочинок письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Володимир Ярошенко, Андрій Михайлюк, Микола Борисов, Вероніка Черняхівська, Іван Маловічко, Мирослава Сопілка, Яків Водяний та інші.Персоналії для виставки вибиралися таким чином, щоб представити усе різноманіття знищеної когорти літераторів. Є серед них абсолютно аполітичні, є помірковані, є ті, хто дійсно як, наприклад, Яків Водяний, стояв на антирадянських і націоналістичних позиціях, і такі, як, скажімо, Іван Кулик, який був абсолютним апологетом радянської влади і першим головою Спілки радянських письменників України. З банерів дивлятьсяобличчя письменників, які вже зажили слави, і тих, хто на час арешту робив перші несміливі кроки в літературі, молоді, й поважного віку, жінки й чоловіки, люди різного виховання і культури – для тоталітарної системи все це не мало значення, ніхто і ніщо не давало індульгенцій від сфальсифікованих та абсурдних звинувачень і, як результат, смерті у застінках НКВС.
Тетяна Шептицька також зосередилась на долях окремих літераторів,розповіла, як по крихтах збирався матеріал для цієї виставки, і подякувала усім, хто допомагав у її створенні: керівникам і працівникам Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Державного архіву друку Книжкової палати України імені І. Федорова, Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Українському незалежному видавництву «Смолоскип».Окрему подяку висловлено колективу Музею книги та друкарства України і особисто директору Валентині Бочковській, які не лише схвально відгукнулися на ідею експонування виставки у своєму приміщенні, а й долучилися до створення експозиції, розшукали рідкісні видання й підготували їх для огляду.
Заступник директораГалузевого державного архіву Служби безпеки України Анатолій Хромов підкреслив значення цієї виставки для справи повернення пам’яті про жертв тоталітарного режиму.
Представник Українського інституту національної пам’яті Ярослав Файзулін у своєму виступі особливо наголосив на тому, що представлені на виставці унікальні матеріали з архівів радянських спецслужб раніше нікому не були доступні. Тому такі проекти є надзвичайно важливими. Вони повертають пам’ять в українське суспільство, дають змогу пізнати власну історію і культуру.
Перед присутніми виступили представники видавництва «Смолоскип» поети Олег Коцарев, Олександр Мимрук і Вано Крюгер. Зокрема, поет і журналіст Олег Коцарев зауважив, що”Смолоскип” вже давно співпрацює з Заповідником, оскільки для видавництва повернення письменників “Розстріляного відродження” в наш культурний простір – це одна з головних сфер діяльності. “Такі виставки дуже важливі, –наголосив Олег Коцарев – Тут представлено повний зріз українського письменництва. Вони були різні. Хтось був комуністом, співпрацював з НКВС, але ми нікого не можемо викреслювати з нашої історії. Творчість повинна бути відома, прочитана і осмислена. Саме такий підхід дасть нам цілісне уявлення про себе”.
На кінець свого виступу “смолоскипівці” прочитали вірші тих поетів, про чиї долі розповідає виставка.
Експонування виставки супроводжується фото-фільмом про Національний історико-меморіальний заповідник “Биківнянськімогили”. Також відвідувачі виставки зможуть подивитися на прижиттєві видання репресовантх письменників, представлених на стендах.
Виставка експонуватиметься у Музеї книги і друкарства України до 13 травня 2018 року
