Биківнянська трагедія стоїть в одному ряду з такими злочинами тоталітарних режимів ХХ ст., як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр. Проте обізнаність Заходу з історією Биківнянських поховань є доволі слабкою. Про те, чому в західному суспільстві так мало знають про Биківню, як комунікувати зі світом та пояснювати символізм і значення цього місця – міркували учасники круглого столу «Биківня. Розмови із Заходом».
Круглий стіл, організаторами якого виступили Національний університет «Києво-Могилянська академія», Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» та Міжнародний науковий проєкт «Биківня, Бабин Яр, Буча – між масакрою пам’яттю про неї», відбувся 25 лютого 2025 року в рамках програми «Дні науки НаУКМА».
Заступник генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька зазначила, що побудова розмови зі світовим співтовариством ускладнюється додатковими обставинами, зокрема тим, що нині Заходу як певної цілісності, певного утворення зі спільними цінностями уже не існує. На її думку, найбільше на розуміння й сприйняття Биківнянської теми налаштовані країни, які колись були в зоні впливу СРСР й мали схожий травматичний досвід, знають, що таке тоталітарні практики й нехтування правами людини (Польща, Чехія, країни Балтії). Тетяна Шептицька підкреслила, що розмова із Заходом щодо суті Биківнянської трагедії має починатися не з кількісних вимірів, а з пояснення сталінізму як специфічного різновиду тоталітарної системи та особливостей радянської версії комунізму, яка відрізняється від стандартних лівих ідей. Лише викривши злочини комуністичного режиму, засудивши їх, порівнявши їх з нацизмом і сталінізмом, можна буде розраховувати на адекватне сприйняття й пожвавлення інтересу до Биківні.
Водночас Тетяна Шептицька наголосила, що піднести Биківнянський заповідник до рівня аналогічних місць пам’яті, наприклад, у Європі, не буде реальним без активної участі держави у розвитку цієї інституції. Вона розповіла про різноманітні наукові, науково-популярні, культурно-просвітницькі проєкти, які реалізує колектив НІМЗ «Биківнянські могили», та зауважила, що без побудови транспортної інфраструктури, вирішення інших нагальних питань, пов’язаних із роботою установи (побудова виставково-експозиційних площ, розміщення транспортних зупинок і пішохідного переходу та ін.), ці зусилля завжди будуть «всупереч обставинам, а не завдяки допомозі».
Американський письменник і журналіст, Почесний професор НаУКМА Девід Ріфф поділився власними враженнями та емоціями після візитів до Биківні. Його здивувало, що про Бабин Яр чи Бучу загалом на Заході чули набагато більше, ніж про Биківнянські могили. На думку Девіда Ріффа, «держава не цікавиться цим питанням. Спочатку треба в себе вдома подбати про це питання, перш ніж говорити із Заходом». Він також запропонував долучати до просування биківнянської теми не лише державні інституції, а медіа, українських інтелектуалів, розповідати цікаві історії, наприклад про внесок шістдесятників у відкриття правди, західній авдиторії.
Старший науковий співробітник Інституту культурології НАМ України, експертка проєкту «Биківня, Бабин Яр, Буча – між масакрою пам’яттю про неї» Надія Гончаренко підкреслила відповідальність українського суспільства у справі збереження колективної пам’яті та культурної спадщини. Слабку обізнаність українських громадян із травматичними сторінками минулого, певну байдужість широкого загалу доповідачка пояснила фатальним впливом різноманітних заборон, коли пам’ять про події ХХ століття була або спотворена, або люди боялися розповідати про репресії, терор, Голодомор. За її твердженнями, звертаючись до західної аудиторії, необхідно враховувати історичний контекст та апелювати до порівнюваних сюжетів, знайомих у кожній конкретній країні імен українських діячів тощо. Надія Гончаренко також зазначила, що найбільш продуктивним наразі є науково-популярний формат спілкування із західним свістом, за допомогою якого легше донести людям інформацію про Биківню та інші травматичні епізоди нашої історії. Окремо вона розглянула внесок проєкту «Биківня, Бабин Яр, Буча – між масакрою та пам’яттю про неї», який німецькою та англійською мовою поширює інформацію про злочини комунізму, нацизму, рашизму.Наприкінці роботи круглого столу його учасники відповіли на запитання присутніх.
