5 листопада 2025 року учений секретар Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Валерій Філімоніхін в рамках лекційного циклу установи «Забуттю не підлягає» провів лекцію для студентів – майбутніх юристів у Київському кооперативному інституті бізнесу і права. Лекція під назвою «Київські правники — жертви сталінських репресій» була присвячена репресованим київським професорам права, адвокатам і юристам, розстріляним у часи Великого терору і похованим у Биківнянському лісі.
Валерій Філімоніхін зробив екскурс в історію права на українських землях, вказавши на особливості давнього звичаєвого права, церковного права та княжих грамот. Окрему увагу він приділив Литовським Статутам і Магдебурзькому праву, яке проіснувало в Україні майже до середини ХІХ століття. На його думку, ці джерела нагадують, що українці століттями перебували в контексті європейського права, що тут здавна укоренилась європейська правосвідомість, а тому рух України до Європейської спільноти є цілком природним.
Лектор розповів про відомих київських професорів, випускників юридичного факультету Київського університету Св. Володимира, які зробили вагомий внесок у розвиток правової науки. Валерій Філімоніхін висвітлив етапи життя й діяльності Стефана Борисенка, професора кримінального права, який працював у Комісіях ВУАН для виучування західноруського і звичаєвого (українського народного) права; Арнольда Крістера, професора цивільного права, керівника Комісії ВУАН із вивчення звичаєвого права. Лектор зазначив, що А. Крістер походив зі знаної київської родини німецького походження, яка залишила по собі добру пам’ять (ландшафтний парк «Крістерова гірка»). Також нагадав, що у міжвоєнний період дев’ятеро членів родини Крістерів були репресовані органами ҐПУ-НКВД. Валерій Філімоніхін проаналізував здобутки професора цивільного права Миколи Товстоліса, який ще студентом за свої наукові дослідження з цивільного права отримав дві золоті медалі «За осердя», а в зрілому віці став автором 11 книг, присвячених, зокрема, законодавству про заповіти, мирове суддівство, нотаріат тощо.
Валерій Філімоніхін описав розвиток української адвокатури, зазначивши, що в Україні інститут професійної адвокатури сформувався вже у XVI столітті, на відміну від пізнішої російської. Він звернув увагу присутніх, що чимало професорів права, крім ґрунтовної теоретичної підготовки, мали ще й практичну, бо працювали адвокатами або помічниками адвокатів. Окремо лектор розповів про відомих київських адвокатів: Дмитра Григоровича-Барського, першого голову Київської Ради присяжних повірених (адвокатів), створеної в 1916 році, учасника відомого процесу Менахема Бейліса, та Марка Віленського, який також брав участь у знакових відомих судових процесах (Бейліса, Кишинівського погрому у квітні 1903 року, Київської ради робітничих депутатів та інших).
З-поміж репресованих київських юристів Валерій Філімоніхін виокремив Петра Синицького, мирового суддю, який разом зі своїм братом Максимом Синицьким, відомим громадським і культурно-освітнім діячем, правником, фундатором Українського клубу «Родина», одним із засновників Центральної Української Ради, працювали у редакції газети «Рада». Також лектор зупинився на біографії відомого київського юриста Миколи-Юлія Кенігсфеста, мирового судді, а в радянські часи – старшого юрисконсульта держарбітражу Київської області. Він також доводився дідусем українського театрального режисера-шістдесятника й громадсько-політичного діяча Леся Танюка. Валерій Філімоніхін навів фрагменти з матеріалів архівно-кримінальної справи правника, який в середині 1930-х років говорив, що «фашизм створив Ленін». М.-Ю. Кенігсфест був заарештований НКВД у 1937 році та звинувачений у «фашистській пропаганді». Валерій Філімоніхін нагадав, що всі згадувані під час лекції професори права, адвокати й правники були розстріляні під час Великого терору 1937–1938 років у київських тюрмах НКВД і всі реабілітовані.
