СРСР у період Великого терору 1937-1938 років провів низку операцій, які вважаються етнічними чистками. Адже комуністичний режим масово знищував своїх же громадян не лише за політичними поглядами чи соціальним походженням, а й за національним корінням. Першою в цьому переліку репресій за «національними лініями» стала «німецька операція» НКВС.
І хоча сам оперативний наказ НКВС СРСР від 25 липня 1937 року № 00439 проголошував «знищення шпигунсько-диверсійної агентури німецького генштабу і гестапо», фактично він був спрямований на негайний арешт, незалежно від місця роботи, так званих «німецьких агентів-шпигунів, диверсантів та терористів, як з-поміж радянських громадян, так і підданих інших країн». Реалізовуючи цей наказ, радянські спецслужби звинувачували громадян СРСР німецького походженням, переважно безпідставно й бездоказово, у так званій «фашистській» агітації, зв’язках із Німеччиною, зокрема й родинних, та «шпигунстві на користь фашистської Німеччини».
Потрапив під дію оперативного наказу НКВС СРСР № 00439 і Фрідріх Іванович Бехерт, хлібороб із с. Мусійки Розважівського (нині Вишгородського) району, німець за національністю, якого чекісти звинуватили у контрреволюційній фашистській агітації та пропаганді.
Народився Фрідріх Іванович 9 лютого 1885 року в родині звичайних селян. Був одружений на Фрозині Юлісівні та виховував двох синів і двох доньок. На момент арешту вважався без визначеного постійного заняття.
Слід зазначити, що обшук, який нічого не виявив, був проведений 3 листопада 1937 року, у той же час бачимо, що постанова про початок попереднього слідства датована 9 листопадом. Перший допит відбувся 10 листопада 1937 року, на якому чоловіка розпитували, де він народився та як потрапив у Розважівський район. Фрідріх Бехерт зазначив, що оселився у с. Мусійки у 1910 році після одруження. Маючи 15 га землі й різну кількість худоби, він не витримав покладеного експертного оподаткування під час організації колгоспів, а тому розпродав своє майно у 1933 році і виїхав на певний час із села.
Як свідчить довідка-характеристика сільської ради від 4 листопада 1937 року, Фрідріх Бехерт «висловлювався проти вступу до колгоспу і вихваляв німецький уряд», тому слідчих НКВС зацікавили не факти т. зв. «злочину», а коло знайомств заарештованого. Водночас, як вказував і сам Фрідріх Іванович під час допиту, він мав бажання виїхати до Німеччини під впливом розповідей знайомої. За версією НКВС, Фрідріх Бехерт активно проводив серед колгоспників антирадянські бесіди, про що сам заарештований не пам’ятав.
Проведення антирадянської агітації і пропаганди «підтверджували» свідки, зокрема Овсій Остапенко та Андрій Машипа, вказуючи, що Бехерт «веде листування з родичами, які мешкають у фашистській Німеччині», а серед колгоспників розповідає, що «… німці молодці. Вони незабаром доберуться і до СРСР, тоді радянській владі кінець». Це «підтверджував» і свідок Никифор Ярмоленко, додаючи, що Бехерт говорив таке: «Я все віддам, але до Німеччини обов’язково поїду, ми тут усі загинемо з голоду в цьому Радянському Союзі, а в Німеччині усі без винятку живуть гарно».
11 листопада 1937 року між Фрідріхом Івановичем і свідками були проведені очні ставки, під час яких Бехерт майже все заперечував. Та це не завадило органам НКВС звинуватити заарештованого за статтею 54-10 КК УРСР у тому, що він «різко антирадянськи налаштований систематично проводив фашистську агітацію серед колгоспників протягом низки років».
Згідно з рішенням двійки (наркома СРСР і прокурора СРСР) від 29 листопада 1937 року в порядку виконання наказу № 00439 Фрідріх Бехерт був засуджений до розстрілу, який був виконаний 9 грудня 1937 року в одній із в’язниць міста Києва.
У 1991 році Фрідріх Іванович Бехерт був реабілітований.
Микола Бривко
