18 грудня 2025 р. у приміщенні Національної наукової медичної бібліотеки України відбулась лекція ученого секретаря Заповідника Валерія Філімоніхіна на тему: «Поляки Київщини в контексті Биківнянського мартирологу». На лекції були присутні польські дипломати, зокрема Консул Консульського відділу Посольства Республіки Польща в Україні пані Анна Бабяк-Овад, представники польських організацій Києва, керівництво бібліотеки, читачі.
На початку лекції Валерій Філімоніхін зазначив, що в процесі розбудови Української держави, що послала внаслідок розпаду Російської імперії, активну участь взяли київські поляки. Він розповів, що в уряді УНР було створено Міністерство польських справ, яке очолив М. Міцкевич. Крім того, в уряді Ф. Лизогуба з травня 1918 р. на посаді міністра працював київський поляк А. Ржепецький, Я.-Г. Юзевський був заступником міністра внутрішніх справ УНР, В.-Я. Славек у 1920 р. командував польсько-українським добровольчим загоном. Зазначені особи після еміграції обіймали найвищі урядові посади у Польській державі.
Лектор розповів, що з першою окупацією більшовиками Києва у січні 1918 р. поляки стали жертвами Червоного терору, який у 1919 р. вже став мати цілеспрямований антипольський характер. Після поразки червоних під Варшавою у серпні 1920 р. українських поляків від масового знищення врятувала репатріація 1920-х рр. до Польщі. Він зазначив, що на початку 1920-х рр. на Київщині комуністичним режимом була розгорнута масова антикостьольна кампанія.
Валерій Філімоніхін приділив окрему увагу історії створення на Київщині польський Мархлевського національного району, населення якого більшовики планували «совєтизувати», проте «совєтизація» повністю провалилася і закінчилася ліквідацією району у 1935 р. та масовими депортаціями поляків до Казахстану у 1935–1936 рр.
Валерій Філімоніхін розповів про історію створення та функціонування спецділянки НКВД УССР у Биківнянському лісі та наголосив, що Великий терор 1937–1938 рр. став для поляків Київщини насправді кривавим, зокрема «антипольська» та «куркульська» операції НКВД, за дуже неповними даними, забрали життя щонайменше 6 тисяч осіб, тіла яких були таємно поховані на території спецділянки НКВД.
Також лектор звернув увагу присутніх на те, що Биківнянський ліс став останнім місцем спочинку не тільки для українців та представників багатьох національностей, зокрема поляків Київщини, але й також і для еліти Польської держави: офіцерів, прикордонників, поліціантів, юристів, політичних та державних діячів, котрих НКВД розстріляло навесні 1940 р. у Києві, за так зв. Українським (Київським) списком Катинського злочину. Лектор звернув увагу присутніх, що Катинський злочин був невід’ємною частиною сталінської геноцидної політики, направленої вже проти польської еліти.
Лекція супроводжувалась презентацією низки унікальних тематичних документів з архівів ЦДАВОВУ, ГДА СБУ, ЦДАГОУ. По закінченню лектор відповів на численні питання присутніх.
