На кінець ХІХ – початок ХХ ст. припала т.зв. «золота доба» мікробіології як науки, ознаменована сплеском важливих відкриттів. А у 1928 році в Україні було засновано Інститут мікробіології та епідеміології ВУАН, який від початків очолювали знані науковці. Одним із його директорів у 1933–1937 роках став Гнат Омелянович Ручко – мікробіолог, член-кореспондент АН УСРР (1934), доктор медичних наук (1936).
Народився Гнат Омелянович у с. Великі Сорочинці (нині – Полтавська область). Закінчивши Харківський медичний інститут, почав працювати лікарем-бактеріологом у відділі епідеміології Харківського санітарно-бактеріологічного інституту (1925–1930). Він брав активну участь у ліквідації епідемій черевного тифу та дизентерії у Макіївці, Юзівці (нині – Донецьк) у 1926–1929 роках. Але не лише практична діяльність цікавила чоловіка, а й наукові дослідження, зокрема в царині збудників кишкових інфекцій. У 1929 році Гнат Ручко закінчив аспірантуру при Інституті та захистив кандидатську дисертацію.
Подальші роки демонструють наукове зростання ученого. У 1930 році Г. Ручко обраний асистентом Харківського медичного інституту, проходив удосконалення в галузі бактеріології в Науково-дослідному інституті гігієни та імунології в Берліні (1930–1932). Там під керівництвом професора Е. Фрідбергера провів дослідження та опублікував у німецькому імунологічному журналі дві праці, присвячені пухлиноутворенню та імунітету при інфекційних захворюваннях. Незабаром в іншому зарубіжному журналі опублікував ще статтю про експериментально викликане бацилоносійство у курей та кішок. У 1933–1937 рр. Гнат Ручко – директор Інституту мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного АН УРСР, одночасно завідувач відділу експериментальної епідеміології; засновник і перший редактор «Мікробіологічного журналу» ВУАН (1934).
Свою наукову діяльність Гнат Ручко присвятив вивченню проблеми мінливості та бактеріофагії мікроорганізмів, започаткував вчення про бактеріози рослин та фітопатогенні бактерії, що їх викликають, а також активно досліджував лікувальні властивості бактеріофага дизентерії, можливості утворення антибактеріофага в кишківнику людини й тварин. З’ясував вплив бактеріофагу на бактеріоносійство і його вплив на імунітет та розвиток інфекції. Науковці стверджують, що іноді Гнат Омелянович припускався і помилок, зокрема не поділяв думку про те, що бактеріофаг є вірусом, а вважав, що це речовина ферментної природи.
Гнат Ручко був також невтомним популяризатором мікробіології та організатором різноманітних наукових заходів. Він виступив ініціатором скликання першої в СРСР наукової конференції з бактеріофагії та мінливості мікробів, що відбулася 20–25 жовтня 1936 р. у Києва. Також учений входив до складу радянської делегації, що брала участь у фаховому Міжнародному конгресі у Лондоні (1936).
Гната Ручка заарештували за доносом 11 липня 1937 року співробітники секретно-політичного відділу УДБ НКВС УРСР. Він був звинувачений в участі у «фашистській організації», проведенні шкідницької роботи в Інституті мікробіології за завданням німців, у підготовці до бактеріологічної війни, а також зв’язках із троцькістською терористичною організацією. Спочатку Гнат Омелянович відкинув усі звинувачення, висунуті проти нього, проте під тиском слідчих визнав свою «провину». Вироком виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР 14 жовтня 1937 р. засуджений у Києві до страти. Гната Омеляновича Ручка розстріляли наступного дня у підвалах тюрми УДБ НКВС УРСР (колишній Жовтневий палац).
Реабілітований Військовою колегією Верховного суду СРСР 2 серпня 1956 році у зв’язку з відсутністю складу злочину. Проте у свідоцтві, виданому доньці міським бюро ЗАГС м. Києва у 1958 році було зазначено, що її батько помер у місцях позбавлення волі 2 грудня 1938 року у віці 55 років.
Наукові дослідження з генетики мікроорганізмів та бактеріофагів, розпочаті в Інституті мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Гнатом Ручком та його колегами, є донині актуальними.
Валерій Філімоніхін
