13 квітня 2019 року на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» відбулося урочисте вшанування жертв Катинського розстрілу. В заході взяли участь польські дипломати на чолі з Послом Республіки Польща в Україні Бартошем Цихоцьким, посли Литви, Угорщини, Словаччини, Естонії, Саудівської Аравії, Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Микола Княжицький, представники дипкорпусу, а також небайдужі кияни і представники польської громади міста.
День пам’яті жертв Катинського злочину традиційно відзначають 13 квітня. Саме в цей день у 1943 році вперше була оприлюднена інформація про масові поховання польських офіцерів, які після вступу військ СРСР на територію Польщі 17 вересня 1939 року опинилися в радянському полоні. 5 березня 1940 року за наказом очільника НКВС Л. Берії і підписаним Й. Сталіним було ухвалено рішення про їх розстріл. Крім офіцерів Польського війська, також були знищені представники інтелігенції, службовці і навіть пересічні громадяни: вчителі, студенти, селяни… Майже 3500 громадян Другої Речі Посполитої з так званого «українського Катинського списку» спочивають у Биківнянському лісі. Це не лише етнічні поляки. Серед жертв чимало українців, євреїв, німців, росіян, татар…
Посол Республіки Польща в Києві Бартош Ціхоцький у своїй промові зазначив: «Ці місця масових вбивств поляків, українців та представників інших національностей стали величезною травмою для польської нації. Чоловіки, батьки, брати були брутально вбиті, без суду і слідства, лише тому, що служили у польській армії». Бартош Цихоцький підкреслив, що пам’ять про жертви – це обов’язок. Натомість, російська сторона досі навіть ставить цей злочин під сумнів: «Злочин, за який не відповіли, буде повторюватися, і він уже повторюється. Українці втрачають життя за те, що вони є українцями, грузини – за те, що вони є грузинами, оживає агресивна неоімперська Росія, яка не відповіла за свої злочини, зокрема, проти поляків».
Урочисте покладання квітів та запалення лампадок супроводжувалось молитвою, поминальним дзвоном та хвилиною мовчання. Після закінчення офіційної частини присутні не спішили розходитися. Люди несли квіти до братських могил на польській і українській частинах меморіалу, численні телеканали брали інтерв’ю у співробітників Заповідника і активістів з полонійних організацій, лунали польські пісні у виконанні польського аматорського хору «Червоні маки». Слова «Вічна пам’ять» ставали дійсністю.
