13 квітня 2018 року заступник генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» з наукової роботи, кандидат філологічних наук Тетяна Шептицька провела кураторську екскурсію виставкою “Слово, обірване у Биківні”. Вона ознайомила відвідувачів із концепцією виставки, підкресливши її мету та основні завдання, вказавши на важливі смислові елементи банерів та ідейну зумовленість візуального рішення.
Тетяна Шептицька розповіла про внесок письменників «Розстріляного відродження» в українську літературу, звернувши увагу на особливості літературного процесу 1920-х – 1930-х років і механізми, які застосовувала радянська влада для нівеляції, а потім і знищення творчих сил України. Тетяна Шептицька також ознайомила відвідувачів виставки зі звинуваченнями, котрі висувались українським літераторам під час арешту; способами поводження слідчих НКВС із репресованими; неузгодженостями, що трапляються в архівно-кримінальних справах розстріляних митців, а також бездоказовістю або сфальсифікованістю самих справ. Окрему увагу вона приділила особистим історіям українських футуристів, знищених за участь у терористичній організації (М. Семенко, А. Махайлюк, М. Скуба, І. Маловічко, В. Ярошенко); долі В. Черняхівської, що репрезентували давній мистецький рід Старицьких і, вочевидь, не поділяла ані комуністичні ідеали, ані політику правлячої в СРСР верхівки; колу письменників-гумористів (Юрій Вухналь, Юхим Ґедзь) та групі перекладачів-есперантистів (М. Борисов, Д. Вікторов-Чехович), що постраждали за творчу діяльність. Справа Л. Піонтек стала прикладом того, як, виконуючи ліміти, із скромної літераторки, перекладачки й дружини письменницького функціонера І. Кулика бездоказово чекісти зробили шпигунку кількох розвідок – німецької, англійської, польської. А долі письменників Мирослави Сопілки та А. Абчука засвідчили, що комуністична влада знищувала у тому числі й тих, хто вірив у її постулати й, утікши до СРСР, думав знайти тут краще життя і можливості для розвитку таланту.
