«Моя доля не така сумна, як тобі здається», «Моє аж ні капельки не трагічне – добрі люди знайдуться в найгіршому випадкові», – писала в листах до матері поетеса й перекладачка Вероніка Черняхівська. Її закордонне відрядження й навчання у Берлінському університеті наприкінці 1920-х відкрило юній красуні, гідній спадкоємиці роду Старицьких, вільний західний світ з його театрами, модою, величною архітектурою. Повернення у підсовєтську Україну в 1929 р. не лише подарувало возз’єднання з батьками, а й ознаменувало початок випробувань. У тому ж році Рону, як називали її рідні, заарештовують у сфальсифікованій ҐПУ «справі СВУ», і хоч згодом відпускають, та ненадовго. 22 вересня 1938 року Вероніку Черняхівську розстрілюють за рішенням трійки НКВД по Київській області, звинувативши у шпигунстві на користь Німеччини.
Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», Український інститут національної пам’яті та Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського запрошують вшанувати Вероніку Черняхівську (1900-1938) поетичним словом і покладанням квітів до місця її останнього спочинку.
Культурно-просвітницький захід, присвячений 125-річчю від дня народження поетеси й перекладачки, відбудеться 25 квітня о 12:00 на території НІМЗ «Биківнянські могили». Заплановані виступи представників установ-організаторів.
Вхід вільний.