13 червня 2024 року в рамках співпраці Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» з Державною науковою архітектурно-будівельною бібліотекою імені В. Г. Заболотного відбулась лекція заступника генерального директора з наукової роботи Заповідника Тетяни Шептицької. Тема зустрічі стосувалася тих українських літераторів, яких традиційно зараховують до покоління Розстріляного відродження.
Тетяна Шептицька подала широку картину мистецького життя 1920–1930-х років, сповненого протиріч, насиченого, з одного боку, розбудовою мистецьких організацій і стильових напрямів, а з іншого, – спробами письменників пристосуватися до реалій більшовицької влади, яка починала впроваджувати диктат партії, цензуру, фізично знищувати митців… Лекторка наголосила, що матеріал лекції – це не остаточні відповіді на питання, а спонуки для роздумів над тим, як українські митці проґавили тривожні симптоми формування тоталітарної системи і чи залишився у них простір для самовираження, свободи слова, вибору життєвого шляху. Вона запропонувала розглянути методи і способи, за допомогою яких Москва схиляла письменників до лояльності та контролювала літературні процеси.
Тетяна Шептицька розповіла, як чекісти «працювали» з письменницьким середовищем, хто із відомих літераторів став секретним агентом НКВС і яку інформацію «сексти» повідомляли репресивним органам. Лекторка розглянула долі репресованих українських футуристів Михайля Семенка, М. Скуби, А. Михайлюка, І. Маловічка, гумористів і сатириків Юрія Вухналя, Юхима Ґедзя, а також Л. Піонтек, Майка Йогансена, А. Абчука, показавши на прикладі матеріалів із архівно-кримінальних справ, як діяла тоталітарна система.
Наприкінці зустрічі Тетяна Шептицька відповіла на запитання присутніх, які стосувалися кількісного виміру жертв політичних репресій, похованих у Биківні, сучасного сприйняття покоління Розстріляного відродження і відображення його в музейній практиці та кінематографії тощо.
