30 травня 2019 в Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили» відбувся захід із вшанування пам’яті історика та громадського діяча Адольфа Адольфовича Кондрацького.
Генеральний директор Заповідника Богдан Біляшівський у вступному слові зазначив, що для Заповідника стало вже традицією вшановувати пам’ять тих, завдяки кому в радянську добу правда про Биківнянські поховання виходила на поверхню попри усі спроби замовчування, а в незалежній Україні – поширювалась і розповсюджувалась. Ім’я Адольфа Адольфовича Кондрацького стоїть поряд з іменами таких дослідників Биківні, як Микола Лисенко і Микола Роженко. Але Адольфа Кондрацького з Биківнею пов’язує не лише науковий інтерес і загострене відчуття справедливості, але й особиста історія. Тут у братській могилі під Биківнянськими соснами у вересні 1937 р. знайшов спочинок його батько – начальник штабу окремого танкового батальйону особливої бригади Київського військового округу Адольф Кондрацький. Попри тавро «син ворога народу», Адольф Адольфович здобув історичну освіту і велику частину свого життя присвятив не лише вивченню сталінських репресій, але й проводив вагому роботу, спрямовану на реабілітацію жертв тоталітарного режиму на посаді заступника голови, згодом секретаря комісії Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих. Також Адольф Кондрацький тричі обирався головою громадської організації «Київського товариства політичних в’язнів та жертв репресій».
Заступник генерального директора з наукової роботи Заповідника Тетяна Шептицька завуважила, що Адольфа Кондрацького справедливо можна назвати велетнем духу, бо відкривати правду про Биківнянські поховання разом зі своїми колегами він починав у непрості часи, коли ще діяла радянська система, яка під різними приводами намагалась цю правду приховати. І треба було мати неабияку мужність, щоб наполягати, писати і публікувати наукові роботи, організовувати заходи всупереч позиції тодішньої держави.
Дуже зворушливим був виступ вдови А. Кондрацького – Ірени Гільової, члена Київського польського культурно-освітнього товариства ім. Адама Міцкевіча. Вона подякувала присутнім за добру пам’ять, розповіла історію родини Адольфа Кондрацького, та якою людиною він був. Втративши батька у віці трьох років, змушений разом з матір’ю покинути рідний дім, він проніс свій біль через життя, але не зачерствів душею, а приклав максимум зусиль задля відновлення історичної правди і торжества справедливості.
Старший науковий співробітник Заповідника Тамара Бойко зосередилась на ролі Адольфа Кондрацького в організації спільно з Артуром Луковським візиту Папи Римського Іоана Павла Другого до Биківні у 2001 році.
Також власними спогадами про зустрічі і працю з Адольфом Кондрацьким поділилися його колишні побратими та друзі – вчений секретар Заповідника «Биківнянські могили» Валерій Філімоніхін, полковник юстиції у відставці, дослідник репресій Андрій Амонс, ветеран МВС, підполковник міліції Володимир Малашенко та Ірина Машталер.
Присутні поклали квіти і запалили лампадки на братських могилах Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1939-1941 рр., а також поклали квіти на могилі Адольфа Адольфовича Кондрацького на Лісовому кладовищі.
