Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» 4 жовтня 2018 року провів захід, присвячений пам’яті Артура Луковського, якому у 2018 виповнилося б 90 років.
Артур Луковський (1928-2007), громадянин США, киянин, син розстріляного і похованого у Биківні Йосипа Луковського, одним із перших долучився до перетворення Биківнянського лісу в меморіальне місце.
У 1994 році, за ініціативи А. Луковського, до Биківнянського лісу доставили тисячу троянд, сосни пов’язали стрічками, запросили священиків. У 1995 за кошти А. Луковського було замовлено сорок копій відеофільму про Биківню та розіслано у різні країни світу. У 1996 відбувся концерт-реквієм, присвячений пам’яті «Йосипа Івановича Луковського і тисяч невинно вбитих… усім тим, хто невинно постраждав в часи сталінських репресій». 2000 року за сценарієм А. Луковського та режисурою О. Гриба створено широкоформатний документальний фільм «Якби сосни могли говорити», присвячений пам’яті усіх закатованих у підвалах НКВС.
Захід відкрив генеральний директор Заповідника Богдан Біляшівський. Він розповів про життєвий шлях Артура Луковського і його внесок у справу розповсюдження правди про Биківнянський ліс. Заступник генерального директора з наукової роботи Тетяна Шептицька окреслила культурну та суспільно-психологічну ситуацію в СРСР у роки Великого терору і те, яким чином вона відбилась на долі родини Луковських.
Від імені родини Артура Луковського виступила його племінниця Анна Попова, яка поділилась із присутніми щирими спогадами про те, якою він був людиною, як переймався життям в Україні і, зокрема, поширенням інформації про Биківнянську трагедію. За словами рідних, Артур Луковський, реалізувавши свій діловий потенціал у США, завжди відчував себе українцем, відчував причетність до української землі.
Член Комісії КМДА з питань поновлення прав реабілітованих, член Київського товариства політв’язнів і жертв репресій Юрій Азаренко, який розповів про спільну працю з Артуром Луковським у 1990-х роках у справі увічнення пам’яті про жертв сталінських репресій.
Зворушливим був виступ старшого наукового співробітника Заповідника Тамари Бойко. «Артур Луковський сприймав родинну трагедію в контексті із загальноукраїнською, і вважав за обов’язок розповісти світу про Биківню», – підкреслила вона.
Під час заходу прозвучали вірші та пісня українською, англійською та польською мовами – мовами країн і народів, до яких мав стосунок Артур Луковський. Творчий супровід забезпечили учні київської школи № 23 Кирило Мотринчук, Анна Кошова, Анастасія Воробєй.
Священик Йосип Костевський Києво-Житомирської децизії парафії Св. Олександра прочитав поминальну молитву. Закінчився захід покладанням квітів і запаленням свічок на братських могилах Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 рр.
