Биківнянський мартиролог є важливим свідченням жорстокої та безжальної політики тоталітарної держави, якою був СРСР. Масові репресії не обмежувалися національними чи соціальними групами, вони ставали загальною трагедією для багатьох людей, незалежно від їхнього статусу чи професії. Як академік, так і проста прибиральниця однаково ставали жертвами Великого терору.
Анна Миронівна Думанська народилася у 1892 році в селі Тименки, Гродненської губернії БРСР (нині – Республіка Білорусь). Походила із селянської родини і не мала формальної освіти. Після переїзду до Києва у 1907 році працювала прибиральницею в будинку Прокуратури. На момент арешту мала чоловіка, Думанського Сергія Лукича, та сина Петра.
16 листопада 1937 року жінку затримали співробітники НКВС та провели обшук у квартирі, під час якого вилучили її паспорт та золоту каблучку. Анну Миронівну звинуватили в контрреволюційній діяльності проти радянської влади та у шпигунстві на користь Польщі. У чоловіка Анни Думанської радянські репресивні органи взяли підписку, що він зобов’язується стерегти описані особисті речі дружини та виховувати сина.
Розслідування справи А. Думанської співробітниками НКВС було вкрай коротким, всі матеріали склали лише 28 аркушів. Під час першого допиту від 19 листопада 1937 року слідчі НКВС вимагали від заарештованої надати інформацію про її контрреволюційну активність, але вона заперечувала всі звинувачення.
Наступного дня, 20 листопада 1937 року, Анна Миронівна, вочевидь, під тиском слідства, «визнала» свою «контрреволюційну й шпигунську діяльність». Зокрема, на допиті вона зазначила, що розповсюджувала «чутки» про те, що в СРСР «створене кріпосне право», «а народ експлуатують комуністи для того, щоб влаштувати собі краще життя, що політика радянської влади побудована так, щоб знищити населення й залишити одних комуністів, аби забезпечити існування радянської влади». Прикметно, що, за словами Анни Миронівни, вона це говорила в 1933 році, коли український народ масово гинув від штучно влаштованого голоду. Звичайна малограмотна жінка чудово розуміла причини злочинів комуністичного режиму проти власних громадян…
У справі також присутній допит свідка Марії Латишевої від 21 листопада 1937 року, де та стверджувала, що Анна Думанська чинила наклеп на владу та «із захопленням розповідала про життя в Польщі».
3 грудня 1937 року рішенням вищої двійки Анну Думанську засуджено до розстрілу. Вирок виконано у Києві 10 грудня 1937 року. Реабілітована Анна Миронівна була у 1989 році прокуратурою міста Києва на основі дії ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року «Про додаткові заходи щодо відновлення справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30-х – 40-х і початку 50-х років».
Ірина Зінченко
