У часи Великого терору звинувачення у шпигунстві набуло великих масштабів, адже правляча еліта вважала, що країна оточена ворогами-капіталістами, які масово засилають диверсантів і вербують жителів СРСР. Радянські спецслужби вдало використовували владні наративи, що призводило до арештів, катувань і страт мирних громадян за вигаданими звинуваченнями у здійсненні роботи на іноземну розвідку. До цієї категорії потрапила працівниця поштамту міста Києва Пуринь Анна Матвіївна, яку співробітники НКВС звинуватили у розвідувальній та диверсійній діяльності на користь Латвії.
Сама Анна Матвіївна народилася 1891 року у м. Рига (нині – Латвійська Республіка, на той момент – одна з губерній Російської імперії). Відомостей про здобуття освіти немає, крім стислого формулювання «нищее», тобто початкова освіта. На момент арешту, крім сестри Альми Пуринь, родичів не мала. Зі сторінок архівно-кримінальної справи відомо, що жінка працювала бригадиром відділу відправки простої кореспонденції та проживала по вул. Січневого повстання 4.
28 листопада 1937 року починається розслідування справи Пуринь Анни Матвіївни. Того ж дня жінку заарештовують, висунувши звинувачення у проведенні шпигунської діяльності. Утримувалася жінка у Спецкорпусі при Київській в`язниці. Через тиждень, 5 грудня 1937 року, співробітники НКВС провели обшук у її квартирі, вилучивши паспорт, профспілковий квиток та дві квитанції на суму 400 рублів.
В архівно-кримінальній справі присутній лише один протокол допиту від 9 грудня 1937 року, у якому наявне «зізнання» Анни Матвіївни в тому, що вона нібито була завербована агентом польських розвідувальних органів Маєвською Марією Матвіївною, з якою разом працювала. За завданням колежанки Анна Пуринь нібито здійснювала шпигунську діяльність (з 1936 року), збирала та передавала для польської розвідки матеріали, які стосувалися даних про відправлену з Києва закордон кореспонденцію, а також інформувала про політичні настрої серед населення та його ставлення до радянської влади. Слідчі отримала також від жінки «свідчення» про проведення антирадянської контрреволюційної роботи серед службовців поштамту, спрямованої проти заходів партії.
Для співробітників НКВС «зізнань» заарештованої було достатньо. 5 січня 1938 року позасудовим органом – вищою двійкою Анна Пуринь була засуджена до вищої міри покарання за ст. 54-6 ч.1. У той же час в самому протоколі засідання «вищої двійки» було зафіксована шпигунська діяльність Анни Матвіївни на користь Латвії, попри її «зізнання» на допиті.
Вирок був виконаний у Києві 20 січня 1938 року о 24 годині.
26 червня 1989 року під час перегляду справи Пуринь Анну Матвіївну було реабілітовано за відсутністю складу злочину.
Ірина Зінченко
