Трапляється так, що за дуже коротке життя людина встигає спробувати себе у різних професіях і відвідати чимало цікавих місцин. До 26 років Аврам Сосенберг попрацював і риболовом, і секретарем, і робітником заводу, став студентом київської юридичної школи, зацікавився есперанто (штучною мовою, створеною для кращого порозуміння між різними народами). Проте пошуки свого шляху, властиві молодим людям, викликали підозри в радянських спецслужб і призвели чоловіка до розстрільного вироку.
Аврам Мойсейович Сосенберг народився 1912 року у м. Яготин Київської області в родині кустарних ремісників. До 1926 року мешкав у рідному місті, де працював кравцем. У 1929-1931 рр. навчався у школі фабрично-заводського учнівства при Київській залізниці. У 1933-1934 роках доля занесла Аврама Мойсейовича аж на Камчатський півострів, де спочатку він влаштувався на місцевий рибний консервний завод. Згодом за вказівкою комсомольської організації А. Сосенберг був направлений на роботу культпрацівником риболовецького колгоспу «Риболов-мисливець», а потім – секретарем Усть-Камчатського районного прокурора і суду. У 1935 році повернувся до Києва, де й мешкав до дня арешту. У столиці Аврам Мойсейович став фрезерувальником заводу ім. Чубаря, а з 1936 р. – студентом юридичної школи.
Співробітники 3-го відділу УДБ УНКВС УРСР по Київській області заарештували Аврама Сосенберга у Києві 5 квітня 1938 року і звинуватили у проведенні шпигунської роботи на території Радянського союзу за завданням японської розвідки. Ймовірно, справжньою причиною арешту А. Сосенберга слід вважати його захоплення мовою есперанто, якою зацікавився, проживаючи на Камчатці. В СРСР есперанто ще в середині 1930-х влада оголосила «мовою дрібної буржуазії і космополітів», а в 1937 році країною прокотилася хвиля арештів активних діячів есперанто-руху.
На першому ж допиті від 9 квітня 1938 року молодий чоловік одразу визнав себе винним, погодившись із вигадками слідчого НКВС, що нібито ще з 1933 року він став проводити шпигунську роботу на користь Японії. Вербувальником в архівно-кримінальній справі А. Сосенберга названо громадянина Кіма Цоля, мешканця селища Усть-Камчатськ, якому молодий працівник прокуратури начебто передавав відомості про політичні настрої в місцевого населення, матеріали про стан забезпечення колгоспів продовольством та фуражем й виконання ними планів, інформацію про проходження через прокурора кримінальних справ. Згодом до справи співробітники НКВС додали ще одного знайомого Аврама Мойсейовича – «японського агента» Свєтова, якому вже заарештований передав вкрадені креслення магнето.
На другому допиті слідчий цікавився, чи має Аврам Мойсейович родичів за кордоном. А. Сосенберг їх не мав, проте детально розповів НКВС про своє листування з есперантистами Японії, Німеччини, Франції, Бельгії, Чилі та США. Спілкування з колегами йому було потрібне для покращання своїх мовних навичок і обміну книжками.
Постановою Особливої трійки при Управлінні НКВС УРСР по Київській області від 30 вересня 1938 року Аврама Мойсейовича Сосенберга засудили до вищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією особистого майна. Його розстріляли у Києві 4 жовтня 1938 року та, ймовірно, поховали на спеділянці НКВС УРСР у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу. Реабілітований у квітні 1989 року на підставі статті 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року «Про додаткові заходи по відновленню справедливості по відношенню жертв репресій, що мали місце у період 30 – 40-х та початку 50-х років».
Валерій Філімоніхін
