Костянтин Іполитович Кржемінський – художник, реставратор, етнограф, педагог – розділив трагічну долю багатьох представників національного культурного ренесансу 1920-1930-х років, які увійшли в українську історію як покоління Розстріляного відродження. Проте широкому загалу ім’я цього майстра пензля майже невідоме. Так само українське суспільство слабо обізнане і про діяльність Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи, до становлення й розвитку якої був причетний Костянтин Кржемінський.
Костянтин Іполитович народився 11травня 1893 року в Одесі у заможній родині. Його батьки мали дворянське походження та володіли нерухомістю у різних містах України.Після закінчення Кам’янець-Подільської гімназії К. Кржемінський вступив до Київської художньої школи, де навчався одночасно на двох факультетах – живопису та архітектури. У 1917 році блискуче завершивши навчання, молодий художник опинився у вирі революційних подій: Кржемінський вступив на службу до Київського юнкерського училища і брав участь у придушенні більшовицького повстання у Києві. Опісля недовгий час мешкав із дружиною і донькою в Умані. Саме там зацікавився етнографією й народною творчістю, збирав по селах фольклорний матеріал, робив замальовки, а також вишукував народні таланти. Створив керамічну майстерню в с. Пиковець, пізніше – дворічну школу народної творчості ім. Т. Шевченка в Умані, в якій навчались талановиті діти і молодь. У 1924 році родина Кржемінського переїжджає до Кам’янця-Подільського, де він починає викладати в Кам’янець-Подільській художньо-промисловій школі, очолюваній художником В.М. Гагенмейстером.
У 1926 році К. Кржемінський звільняється з роботи та їде до Києва працювати художником-реставратором у Лаврському музейному заповіднику (Музейному містечку). Київський період виявився найбільш плідним у творчій біографії Костянтина Іполитовича. Він разом з художником М. Касперовичем створив першу в Україні реставраційну майстерню станкового живопису і врятував від загибелі чимало картин та ікон. А також викладав деякий час у Художньому інституті, керував літографічною майстернею,працював у Художньому фонді, виступав авторитетним експертом малярських полотен та ікон. К. Кржемінський брав участь у розробці проектів житла та його устаткування для керівників республіки, що переїхали з Харкова до Києва, зокрема, розробляв меблі для кабінетів ВУЦВКа (Всеукраїнського центрального виконавчого комітету), оформляв помешкання комуністичних очільників – Г. Петровського та П. Постишева. Знайомство з більшовицькими високопосадовцями не убезпечило митця від звільнення з роботи як дворянина, класово ворожої людини.
Костянтина Іполитовича заарештували16 жовтня 1937 року, звинувативши в участі у контрреволюційній націоналістичній українській організації та шпигунстві. Менш ніж за місяць – 6 листопада 1937 року співробітники НКВС затримали дружину художника Олімпіаду Миколаївну, яку згодом було вислано на 5 років до Казахстану «за те, що вона, перебуваючи дружиною засудженого Кржемінского К.І., і, знаючи про його антирадянську діяльність, не повідомила про неї органам влади». За наявною інформацією, із заслання жінка уже не повернулась…
На першому ж допиті, що відбувся 17 жовтня 1937 року, К. Кржемінського звинуватили у тому, що він як секретний співробітник НКВС (з 1933), не виконував зобов’язання перед радянськими спецслужбами. Костянтин Іполитович і не відмовлявся: «Дані мною органам НКВС зобов’язання я не виконав». Щодо інших звинувачень – у шпигунстві на користь Польщі, антирадянській діяльності, участі у фашистській націоналістичній організації,участі у політбанді Волоха – ймовірно, К. Кржемінський визнав провину під тортурами і тиском.
28 жовтня 1937 року Костянтина Іполитовича Кржемінського розстріляли за рішенням вищої двійки. Реабілітація художника відбулася після звернення його доньки Лариси Каменської. У 1976 рішенням Військового трибуналу Київського військового округу К. Кржемінського повністю реабілітовано.
Тамара Бойко
