У долі Марії Баглій-Іваненко химерно переплелись, здавалося б, не поєднувані для Радянського Союзу 1930-х років речі: політика, мода і Японія. «Країна вранішнього Сонця», в якій молода жінка жодного разу не була, стала об’єктом звинувачень, як і для багатьох інших жертв проведення т.зв. «харбінської операції» НКВС.
«Харбінська операція» – одна з особливих репресивних операцій періоду Великого терору, яка не стосувалась представників національних меншин (як наприклад, «польська» чи «німецька»), а охопила тих громадян СРСР, які працювали на побудові або обслуговували робітників Китайсько-Східної залізниці (КВЖД). Радянська влада вважала, що евакуація громадян з КВЖД (після того, як СРСР був змушений продати всі свої права на залізницю уряду Маньчжоу-го) могла бути використана японською розвідкою для вербування агентури. Такою «японською шпигункою» назвали й Марію Порфирівну, молоду жінку, якій на момент розстрілу виповнилось лише 26 років.
Марія Баглій-Іваненко народилась у 1912 році в с. Обиходи (нині – виселене на Вінничину після аварії на Чорнобильській АЕС). Вищої освіти здобути вона не встигла. У 6-річному віці разом із батьками переїхала на проживання до м. Харбін (нині – КНР). Саме там вона отримала початкову освіту в міській школі, відвідуючи паралельно залізничний клуб радянської колонії та беручи участь у різних гуртках, що діяли при клубі (хоровому, спортивному, «синьої блузи»). У Харбіні в салоні мод опанувала фах швачки, за яким і працювала там, а після повернення до СРСР у 1935 р. – у Києві в пункті індпошиву № 7. Очевидно, ця професія була її покликанням, принаймні, на останньому харбінському місці роботи, в салоні мод «Antoinette» її характеризували як майстриню жіночих суконь високого класу.
Проте саме перебування в Харбіні, а також те, що її брат Олексій Іваненко був засуджений НКВС на 10 років таборів – і стали доказами «шпигунської діяльності» Марії на користь японської розвідки.
Марію Баглій-Іваненко заарештували 16 грудня 1937 р. В архівно-кримінальній справі, що зберігається в ЦДАГО України, відсутні будь-які докази, крім розповідей дівчини про її коло харбінських знайомих. Розстріляли Марію Порфирівну 4 лютого 1938 року на підставі рішення вищої двійки. У 1938 р. ґвалтовно обірвались дівочі мрії та було зруйновано молоду родину (незадовго до арешту Марія вийшла заміж за Миколу Баглія, студента Київського гідромеліоративного інституту). Реабілітована у 1989.
Тетяна Шептицька
