Розкриття правди про Биківнянські поховання базувалося на дослідженні різного типу джерел. Одним із шляхів пошуків стало вивчення так званих «археологічних артефактів», знайдених під час пошуково-ексгумаційних робіт у 1971 р., 1987–1989 рр., а також у результаті роботи українсько-польських археологічних експедицій у 2001– 2012 рр. (із перервами). У колекції Заповідника, з-поміж інших, зберігається фрагмент жіночого гребінця з написом «М. В. Нога» напівокруглої форми, із хвилястими зубцями, що слугував для фіксації волосся.
Джерелом інформації щодо артефакта став польовий щоденник С. В. Воронова, одного із керівників експедиції. У щоденнику зафіксовано, що гребінець з написом «М. В. Нога» було знайдено 6 червня 2011 р. під час дослідження могили № 60. Могила, починаючи з глибини 0,25 м від поверхні, була заповнена мішаним піском. Знахідки артефактів – загалом 10 предметів – були зроблені на рівнях 2,0 м від поверхні та 2,5 м (дно могили). Кількість похованих у могилі людей, визначена завдяки остеологічній експертизі, становить 14 осіб.
Завдяки вивченню архівно-кримінальної справи Марії Володимирівни Ноги було встановлено дату її розстрілу і поховання – 25.09.1938 р. Аналіз документів, які засвідчували розстріли, підтвердив, що лише згідно з вироками особливої трійки при Київському обласному управлінні НКВС УРСР 25.09.1938 р. у в’язницях м. Києва розстріляли 188 осіб. Отже, цієї ночі (з 25 на 26 вересня 1938 р.) у одному з Биківнянських поховань могли опинитися тіла Марії Ноги та її чоловіка Олексія Ноги, а також 24-річного Валер’яна Благовісного та 60-річного Антона Бродського і ще будь-кого з довгого переліку імен, зафіксованих в актах про розстріл.
Архівно-кримінальна справа Марії Володимирівни Ноги (дівоче прізвищ – Вельц) надала можливість з’ясувати не тільки, в чому вона була звинувачена співробітниками НКВС УРСР, а й певні факти її життєвого шляху. Народилася Марія Володимирівна у с. Велика Жмеринка (нині у складі м. Жмеринка Вінницької обл.) 7 серпня 1899 р. у родині садівника. На момент арешту 7 травня 1938 р. була домогосподаркою, виховувала 9-річну доньку та 15-річного сина. Її чоловік – Олексій Францович Нога – на той час уже був заарештований за звинуваченням у шпигунстві на користь Польщі. Органи НКВС УРСР звинуватили Марію Ногу в участі у польській шпигунсько-диверсійній контрреволюційній організації (стаття 54-10-11 Карного кодексу УРСР).
Доказова база у справі Марії Ноги ґрунтувалася на окремих свідченнях самої заарештованої (у кримінальній справі лише один протокол допиту, датований 7 травня 1938 р.), показаннях її чоловіка Олексія Ноги та їх родичів – Хільмана Івана Несторовича та Безкоровайного Володимира Семеновича, які нібито здійснювали шпигунську діяльність за вказівкою Марії Ноги. У протоколі допиту Олексія Ноги від 27 квітня 1938 р. зафіксовано: «У тому ж 1933 р. якось у розмові після поїздки її [дружини – Ноги М. В.] до Києва, вона мені сказала, що […] можливо, консул буде цікавитися якимись даними, отже я мушу їх йому надавати. Я спитав, які дані можуть його зацікавити, на це дружина мені відповіла: “Це дані державного значення і мають таємний характер”. Я їй відповів, що це означає шпигунського характеру, вона підтвердила. Після деякого вагання я погодився і вважаю себе з того часу шпигуном, якого завербувала дружина». Свої свідчення Олексій Нога підтвердив на очній ставці з дружиною 12 травня 1938 р.
Марія Володимирівна завжди зазначала слідчим, що вона «шпигунством ніколи не займалася», «шпигунських доручень […] своєму чоловіку ніяких не давала» і категорично це заперечувала. Водночас, в обвинувальному висновку зазначалося, що вона винною себе визнала частково. І ця теза ґрунтується лише на тому факті, що Марія Нога підтвердила, що у Польщі з 1920 р. мешкала її сестра Франциска з чоловіком Карлом Вікентійовичем Вронським (у 1905–1907 рр. – міський голова Жмеринки), з якою вона вела листування та отримувала від неї грошові перекази, а також, через польського консула у Києві, посилку на своє ім’я. Крім того, у свідченнях вона зазначала, що у 1933 р. планувала поїздку до Польщі для оформлення і подальшого продажу спадщини батька. Ці факти, під певним кутом, підтверджувалися свідченнями згаданих вище осіб та надали підставу слідчим НКВС звинуватити Марію Володимирівну Ногу в тому, що вона є польською шпигункою, яка вербувала осіб для шпигунської роботи, надавала матеріали польському консулу у Києві і проводила антирадянську агітацію.
Згідно з оперативним наказом НКВС СРСР № 00606 від 17 вересня 1938 р., кримінальну справу Марії Ноги передали на розгляд особливої трійки УНКВС по Київській області, яка 20 вересня 1938 р. затвердила рішення про розстріл Марії Володимирівни Ноги (протокол № 243)31 . Вирок виконано в одній із київських в’язниць 25 вересня 1938 р. Тієї ж ночі було розстріляно також її чоловіка – Олексія Францовича Ногу. Реабілітована Марія Володимирівна Нога у 1989 р.
Олена Полідович, Микола Бривко
