Дитячі іграшки і… шпигунство. Якими далекими є ці поняття, однак у долі уродженця Китаю і мешканця Києва, громадянина СРСР Михайла Лю Фа їх поєднала воля слідчих НКВС. Фатально і несправедливо.
Лю Фа з’явився на світ у 1889 році. Місцем його народження в анкеті заарештованого зазначений Пекін, що виглядає сумнівно, адже у тій самій анкеті вказано, що і його батьки, і він сам в Китаї займалися землеробством.
Питання «чи це насправді так?» буде постійно з’являтися перед дослідником, який вивчатиме долю китайського емігранта Лю Фа. Вірогідно, десь у архівах зберігаються додаткові документи і свідчення. Щодо наявної архівно-кримінальної справи на групу китайських емігрантів з Михайлом Лю Фа включно, то в ній явно бракує дуже великої кількості матеріалів. Це можна частково пояснити тим, що на певному етапі слідства вісім справ було об’єднано в одну, однак не усі документи з індивідуальних справ фігурантів було до неї перенесено. Отже, стосовно Михайла Лю Фа ми можемо оперувати лише ордером на арешт, його анкетою арештованого, матеріалами очної ставки, свідченнями обвинуваченого Г. І. Лі Хай По, обвинувальним висновком і актом про розстріл. Але навіть цій мізерний перелік дозволяє хоча б частково відтворити долю людини, сама згадка про яку, за задумом режиму, мусила зникнути назавжди.
Достеменно невідомо, коли Лю Фа потрапив на наші терени, та, вочевидь, це сталось ще до Жовтневого перевороту 1917 р. Спочатку він влаштувався робітником на якійсь цукровий завод, а після революції почав робити іграшки в артілі, де разом з ним працювали й інші вихідці з Китаю. Він отримав паспорт громадянина СРСР, в якому його ім’я записали як Михайло, і мешкав у Києві у Протасовому Яру, вул. Огородня 22, кв. 14. Родини чоловік не створив. Також не навчився читати чи писати, і навіть підпис під протоколами та в анкеті за нього з відповідною позначкою ставив слідчий.
Уперше увагу НКВС Михайло Лю Фа привернув у 1935 році. Про причини арешту, на жаль, достеменно не відомо, але через 2 місяці його відпустили.
18 березня 1938 року Лю Фа заарештували вдруге за підозрою у шпигунській діяльності. На перших етапах арештований категорично відкидав звинувачення і тоді слідчий, якому, схоже, вкрай необхідно було довести саме шпигунство на користь Японії (бо ж – план по розстрілах уже спущено згори), пише клопотання перед Президією Верховної Ради СРСР про подовження строку ведення слідства і утримання під вартою Михайла Люсу Лю Фа. Підстава – в процесі слідства виявлено, що він «має зв’язок з китайцями, які займаються контрабандними операціями, підозрілими з боку шпигунства». Клопотання задовільнили, а за арештованого майстра іграшок взялися з новою силою. Зрештою, Михайло Лю Фа «зізнався», що у 1936 році був завербований для проведення шпигунської діяльності резидентом японської розвідки Дон Сіном. Хоч насправді Дон Сін також був звичайним китайським емігрантом, з яким Лю Фа працював в артілі.
Згадки про контрабанду у справі зникають одразу – це для НКВС не цікаво. Проте дружня вечірка вихідців з Китаю з нагоди якогось свята стала зачіпкою, навколо якої слідство і почало громадити звинувачення. В уяві слідчих, а згодом в протоколах і висновках, товариське святкування з їжею та напоями на квартирі перетворилося на справжні конспіраційні збори, де учасники чи то створили шпигунсько-диверсійну антирадянську терористичну організацію, чи то отримували завдання – збір свідчень про стратегічні об’єкти, підготовка до їх підриву, проведення «японо-фільської» (орфографія збережена) пропаганди тощо. Справа «обростала» не лише звинуваченнями у китайському націоналізмі, агітації проти радянської влади і вихвалянні допомоги Японії Китаю. В уяві слідчих китайські кустарі працювали над завданням, кінцевою метою якого була допомога Японії захопити Радянський Союз. Для цього «китайські шпигуни» начебто готувались до підриву стратегічних об’єктів, зокрема мостів. Правда, вибухівку їм мусили видати, «коли настане час». А поки що вони мусили «вивчати об’єкти» – ходили довкола мостів та будівель заводів. Також групу звинувачено у зборі і передачі свідчень про кількісний склад і озброєння військових частин, розквартированих у Києві. Але оскільки жоден з цих китайців не мав якнайменшого стосунку до Робітничо-Селянської Червоної Армії, то робилось це за словами одного із «шпигунів і терористів» так: «Я скористався військовими парадами. Тобто в дні проведення парадів ходив вулицями Києва, там де стояли вишикувані військові, і вивчав їхню чисельність і озброєння. Зібрані таким чином відомості я передавав Лі-Та-Шуну».
А які ж «шпигунські матеріали» передавав 49-річний робітник артілі Михайло Лю Фа? Виявляється, що це були «свідчення про настрої китайців, які проживають у Києві». Цього вистачило. 7 жовтня 1938 року Михайло Люсу Лю Фа був розстріляний у Києві за вироком Особливої трійки УНКВС по Київській області. Його тіло разом з тілами його товаришів по артілі і тілами десятків тисяч інших безвинних жертв Великого терору покоїться у Биківні.
Ольга Озоліна
