Ось така словесна еквілібристика тягнулась увесь єдиний допит поета-футуриста Миколи Скуби. Проте ані заперечення ним будь-якої своєї провини, включно з тероризмом, ані відсутність речових та інших доказів не завадили співробітникам НКВС позбавити життя молодого автора, який до свого 30-річчя не дожив кілька місяців.
Вопрос: – При встречах с Вами Семенко вел антисоветские разговоры
Ответ: – Семенко со мной не вел антисоветстких разговоров.
Вопрос: – Вы даете ложные показания. Следствием установлено, что Семенко с вами вел октровенные антисоветские разговоры.
Ответ: – Никогда никаких антисоветских разговоров со мной Семенко не вел.
А починався цей жовтневий допит (на жаль, у документі відсутня будь-яка дата) типовим для того часу запитанням: «Коли ви почали займатися літературною діяльністю?» Правда, цікаве запитання для людини, заарештованої за участь у «контрреволюційній націоналістичній терористичній організації, що готувала терористичні акти проти керівників партії та уряду»? Вочевидь, навіть українське художнє слово було для радянської влади уже ознакою ворожості чи підозрілості.
Микола Якович Скуба народився 6 (19) грудня 1907 р. в с. Горбове Новгород-Сіверського повіту на Чернігівщині в селянській сім’ї. Здобув вищу освіту, закінчивши Київський кооперативний інститут. А ту саму «літературну діяльність», що аж так цікавила чекістів, розпочав, за його словами, у 1926 році, коли перший вірш майбутнього футуриста опублікував журнал «Советский крестьянин».
Приблизно з 1927 року Микола Скуба активно включився в живий літературний процес: працював у видавництві «Молодий більшовик», приєднався до літературних організацій «Молодняк», а згодом – «Нова генерація». У 1930 році вступив до лав Червоної Армії, а вже у 1931 році був засуджений до 2 років позбавлення волі за невиконання наказу командира. На жаль, архівні документи не дають відповіді, який саме наказ не виконав Микола Якович, проте відомо, що з ЛКСМУ його виключили за недисциплінованість.
Початок 1930-х років був доволі плідним у житті Миколи Скуби. Знайомство з Михайлем Семенком, участь у «Новій генерації», вихід у світ збірок поезій «Перегони» (1930), «Демонстрація» (1931), «Пісні» (1935) – усе це збагачувало й сприяло розвиткові молодого поета. На жаль, розквітнути мистецьким здібностям Миколи Скуби не дали…
Заарештували поета 12 вересня 1937 року. Тоді ж обшукали помешкання родини, вилучивши документи Миколи Скуби, фотографії, книжки за його редакцією (але сам ордер на арешт і обшук в НКВС оформили аж 8 жовтня 1937 року). Оскільки допит не дав потрібних для співробітників радянських репресивних органів результатів (заарештований нічого не визнав, нікого не назвав й участь в організації рішуче заперечив), була влаштована очна ставка між Миколою Скубою та його літературним учителем. Саме під час очної ставки з Михайлем Семенком звинувачення опредметнили: буцімто лідер футуристів передав молодому колезі й побратиму бомбу для здійснення терористичного акту на 1 травня.
Матеріали очної ставки, а також витяги з допитів М. Семенка, Я. Савченка, І. Маловічка стали основою для обвинувального висновку: М. Я. Скуба — «учасник терористичної групи, яка готувала терористичний акт 1-го травня 1937 року проти секретаря ЦК КП(б)У тов. Косіора».
23 жовтня 1937 р. на закритому засіданні Військова колегія Верховного Суду СРСР у складі голови — диввійськюриста Орлова, членів — бригвійськюриста Ждана і військюриста І рангу Климіна та секретаря — військюриста І рангу Батнера засудила Миколу Скубу до розстрілу. В останньому слові приречений ні в чому винним себе не визнав. Вирок виконано в Києві 24 жовтня 1937 року. Того ж дня розстріляли також і М. Семенка та А. Михайлюка. У 1957 року Миколу Скубу реабілітували за відсутністю складу злочину.
На околиці рідного села Миколи Скуби стоїть нині невеличка капличка з великим хрестом на куполі. Її збудував на краю родинного обійстя син поета Валентин Скуба, якому було лише 10 місяців, коли батька заарештували…
Тетяна Шептицька