Масові репресії сталінського періоду призвели до масштабного погрому української культури. Серед величезної кількості знищених діячів опинився і Пимон Михайлович Рудяков. Художник за освітою, талановитий організатор і управлінець, він устиг зробити, попри недовге життя, значний внесок у розбудову української культури.
Пимон Рудяков народився 23 грудня 1898 року в с. Віта-Литовська під Києвом у багатодітній єврейській родині. Згодом сім’я переїхала до Києва. Маючи хист до малювання, Пимон вступив до Київського художнього училища, яке успішно закінчив у 1918 році. В подальшому деякий час навчався архітектурі у Київському архітектурному інституті. Революційні події та створення української держави внесли корективи у життя молодого художника: Пимон Рудяков долучився до розбудови українського мистецтва. Працював спочатку в Харкові, потім у Києві. Обіймав керівні посади в Наркомпросі, українському ВТКЗі («Всесоюзне товариство культурних зв’язків з закордоном»), був директором Українського державного музею.Організація виставок українського мистецтва,створення навчальних закладів, музеїв, музейних експозицій, встановлення пам’ятників Тарасу Шевченку в Харкові та Києві – неповний перелік проектів, які втілив у життя Пимон Рудяков.
Ще з молодих років Пимон Михайлович товаришував з художниками-бойчукістами В. Седляром та І. Падалкою, розстріляними у липні 1937 року разом з учителем М. Бойчуком як вороги народу. Саме це знайомство призвело до арешту Пимона Рудякова органами НКВС. Арешт відбувся 17.10.1937 року на квартирі у Києві, де він мешкав із дружиною Клавдією Василівною і донькою Еллою. Звичайно, були конфісковані цінні речі родини: картини, рояль, коштовності, меблі, величезна кількість книг. Клавдію Василівну як дружину ворога народу також арештували і вислали до таборів, які стали для неї пеклом. У 1944 році жінку звільнили, й вона одразу потрапила до психіатричної лікарні. Доньку Еллу вдалось вберегти: її удочерили родичі.
До слідчої справи П. Рудякова співробітники НКВС додали витяги з протоколів допитів розстріляних художників-бойчукістів І. Падалки, В. Седляра, І. Липківського, І. Орла-Орленка, в яких вони визнавали не лише знайомство і співпрацю з П. Рудяковим, а й належність його до міфічної антирадянської української націоналістичної терористичної організації, якою нібито керували «боротьбісти». Особливістю архівно-кримінальної справи П. Рудякова є власноруч написані зізнання на 19 сторінках. Можливо, у такий спосіб чоловік сподівався на пом’якшення вироку. Рішення про розстріл Пимона Рудякова ухвалили 21 грудня 1937 року на закритому засіданні виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР. Вирок виконано 22 грудня 1937 року у Києві. До свого 39-ліття Рудяков Пимон Михайлович не дожив один день. Реабілітований 19.07.1957 року.
Тамара Бойко
