Сторінками Биківнянського мартиролога: Стиліан Донукіс

Мабуть, кожна людина мріє про щасливе заможне життя та кращу долю. І намагається вибороти їх у різний спосіб: змінюючи професії або країну перебування, шукаючи прикладання своїх зусиль і здібностей, розбудовуючи сімейний чи професійний простір. Такі мрії мав і Стиліан Дмитрович Донукіс, якого життєві шляхи привели з Греції до України. Він встиг створити міцну та люблячу родину, але жорстока сталінська тоталітарна машина зруйнувала цю ідилію, знищивши молодого чоловіка, а разом із ним – усе, до чого він прагнув.

Народився Стиліан Дмитрович у стародавньому місті Афіни (Греція) у 1885 році в родині звичайного грецького садівника. У пошуках кращого життя наприкінці 1890-х років його батьки переїхали до тодішньої Російської імперії, обравши українські землі для реалізації своїх мрій і прагнень. Стиліан Дмитрович, на жаль, не зумів здобути жодної освіти, а в Києві, де осів назавжди, працював у різноманітних галузях. Останнім місцем роботи Стиліана Донукіса стала їдальня Клубу службовців Держторгівлі, в якій він працював буфетником.

Стиліана Дмитровича заарештували в ніч з 15 на 16 грудня 1937 року в його  квартирі за адресою: вулиця Ворошилова, буд. 13.

Проте з політичними переслідуваннями він зіштовхнувся раніше. Перебуваючи в Греції та працюючи в радянському торговельному представництві, С. Донукіс у 1925 році був заарештований місцевою поліцією за «поширення радянської агітації». І хоча грецька влада відпустила свого співвітчизника, у подальшому це спонукало його знову повернутися до СРСР (спочатку в Одесу, а незабаром і в Київ).

У 1937 співробітники НКВС УРСР звинуватили Стиліана Донукіса у шпигунстві на користь Греції, а той сумнозвісний арешт 1925 року був потрактований не на користь репресованого. На думку радянських спецслужб, факт затримання грецькою поліцією свідчив не про невинуватість Стиліана Дмитровича, а про його вербування. На єдиному допиті у справі від 16 грудня 1937 року слідчі намагалися вибити зізнання у С. Донукіса про його т.зв. шпигунську діяльність на користь Греції та антирадянську контрреволюційну діяльність у Києві серед місцевої грецької громади.  І частково їм це вдалося. Стиліан Дмитрович змушений був визнати, що сприяв шпигунській діяльності агента грецької політичної поліції в Одесі та брав участь у «контрреволюційній діяльності грецької меншини у Києві», яка, зокрема, полягала у читанні грецьких газет в Будинку народів Сходу чи на квартирі окремих осіб.

Вища двійка в особі наркому внутрішніх справ СРСР і генерального прокурора СРСР ухвалила рішення про розстріл Стиліана Дмитровича. 25 лютого 1938 року Стиліана Донукіса розстріляли у в’язниці НКВС УРСР м. Києва. У цей же день співробітники НКВС знищили ще два десятки представників нечисленної громади київських греків.

Справу С. Донукіса у зв’язку зі скаргою дружини була переглянуто і він був реабілітований рішенням Військової Колегії Верховного Суду СРСР 8 грудня 1956 року.

Микола Бривко