На початках свого правління більшовики не забороняли приватного підприємництва на селі, використання найманої робочої сили чи оренди землі. Однак усе змінилося із Постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 5 квітня 1930 р. «Про заборону орендувати землю й застосовувати найману працю в одноосібних селянських господарствах у районах суцільної колективізації». Її наслідком мало стати усуспільнення приватної власності селян та організація життя у формі комун. Усіх, хто не сприймав колективізації і не хотів віддавати своєї землі, влада охрестила «куркулями». Записали в «куркулі» й Терешка Чиренка.
Терешко Якович Чиренко народився 22 липня 1883 року у с. Шпилі Іванківського (нині – Вишгородського) р-ну Київської області. Здобув початкову освіту, з військового обліку знятий через вік, у РСЧА не служив, працював у колгоспі ім. Ворошилова рідного села. Одинак, але мав сина Петра.
Ордер на обшук Терешка Яковича виданий 30 вересня 1937 року на два дні, із вказівкою «незалежно від обшуку заарештувати».1 жовтня 1937 року Іванківським РВ НКВС УРСР чоловіка заарештують за звинуваченням у ст.ст. 54-10, 54-7 КК УРСР. Під час обшуку вилучать: паспорт, фото, довідки, записну книжку, різне листування та церковну книгу.
У постанові про обрання міри запобіжного заходу від 1.10.1937 р. зазначено, що Терешко Чиренко «куркуль, крупний торговець, колишній секретний співробітник банд Стрюка і Орлика, займався к.р. агітацією проти заходів рад.влади і шкідницькою діяльністю в колгоспі».
Особливу увагу заслуговує Протокол загальних зборів колгоспу ім. Ворошилова с. Шпилі від 18.09.1937 р., який показує руйнівний вплив радянської пропаганди на інтелект і мораль громадян. Так, у присутності 259 осіб, «заслухавши доповідь парторга Богуша про шкідницьку зграю Білоцерківського загзбори одноголосно схвалюють просити Київську колегію облсуду засудити ворогів народу до вищої міри покарання – розстрілу».
Також зазначено, що на загальних зборах виступив член колгоспу Микола Рахнович, який викрив «ворога народу і шкідника» Чиренка Терешка Яковича. Інші колгоспники Олексій Чиренко, Корній Лозенко, голова сільради О. Я. Лозенко, голова колгоспу Глущенко говорили про «грубе поводження із чесними і відданими колгоспниками», шкідницьку роботу, майно «викритого» односельця. І як результат засідання – «загзбори одноголосно ухвалюють просити НКВС забрати Чиренка Терешка Яковича як ворога народу».
Підсилити й довести провину заможного селянина мала довідка Шпилівської сільради, в якій зазначалося, що «Чиренко Терешко Якович за соціальним станом куркуль. Був розкуркулений у 1931 році. Від заслання Чиренко Т.Я. втік і вбіг із села. Чиренко Т.Я. мав 25 га землі, 2 пари волів, 1 пару коней, 4 корови, 7 шт. молодняка, 12 шт. свиней, 32 вівці, використовував найману робочу силу (пастуха і сезонну робочу силу у сільському господарстві). Крім того Чиренко Т.Я. мав свою торгівельну лавку, де мав найманого продавця. Крім власної землі Чиренко Т.Я. орендував 5 га землі у бідних селян. Брат Чиренка Терешка Чиренко Мойсей Якович був офіцером у царській армії і був начальником штабу в петлюрівській армії, який у теперішній час заарештований органами НКВС за контрреволюційну роботу».
Під час «слідства» змінювалися і приводи для арешту. Якщо під час першого допиту (1.10.1937 р.) Терешка Чиренка звинувачували у псуванні молотильної машини, то під час другого (2.10.1937 р.) інкримінували участь у повстанських загонах Орлика, Струка та організації куркульства на боротьбу проти червоних». Зауважимо, що Отамана Орлика (Федора Артеменка) разом із загоном чекісти ліквідували в 1922 році. Отаман Ілько Струк керував Куренівським повстанням, а згодом обороняв від більшовиків інші населені пункти, а не с. Шпилі. Тож слідчий надалі зробив акцент саме на куркульстві, використанні найманої праці та проведенні контрреволюційної агітації проти позики на зміцнення оборони СРСР.
У протоколах очних ставок між обвинуваченим та декількома свідками зафіксовані відповіді Терешка Чиренка: «я ні в чому не визнаю себе винним, я к.р. агітацією та розповсюдженням провокаційних чуток не займався, диверсійною діяльністю також не займався», «я заперечую свідчення свідка Лозенка, О.Я., я ні у чому не визнаю себе винним», «я заперечую свідчення свідка Рахновця М.О., я к.р. агітацією та диверсійною діяльністю у колгоспі не займався».
Терешка Яковича Чиренка розстріляли 14.10.1937 р. в одній із київських в’язниць за рішенням трійки при Київському облуправлінні НКВС УРСР (протокол № 82 від 4.09.1937 р.). Імовірним місцем його поховання є територія колишньої таємної спецділянки НКВС УРСР, яка розташовувалась у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу. Двох свідків, які проходили у справі Чиренка Т.Я., спіткала така ж доля: Кулика Н.В., 1898 р.н., колгоспника-хлібороба розстріляно 31.08.1938 р.; Богуша Г.П., 1895 р.н., колгоспника-хлібороба, за іншими даними – завідувача тваринницькою фермою колгоспу ім. Ворошилова с. Шпилі, розстріляно 5.05.1938 р. Терешка Яковича Чиренка реабілітували у 1989 році.
Ярослава Кравченко
