Прогулюючись Старокиївською горою, вдивляючись у фундамент Десятинної церкви, милуючись Дніпровськими просторами поблизу Дніпрогес, пригадайте, будь ласка, ім’я: Трохим Трохимович Тесля. Археолог, який встиг попрацювати під орудою найвідоміших вчених на найвидатніших розкопках свого часу, але загинув у розквіті сил і кар’єри від рук катів НКВС.
Трохим Тесля народився у 1903 р. в с. Мошни Черкаського району Київської (нині – Черкаської) області в родині каменяра. Крім Трохима, в родині було ще дев’ятеро дітей, то ж працювати по господарству хлопець звик змалку. Так само змалку приохотився до книжок. У рідному селі закінчив училище та у 1920 році, як і більшість тогочасної молоді, вступив до комсомолу. Пізніше, у 1926 році, він навіть стане кандидатом у члени ВКП(б), але у 1928 році вийде з її рядів як «незгодний з політикою партії в питаннях внутрішньопартійної демократії». Через дев’ять років йому це пригадають…
А поки юнак навчається у Черкаській партшколі, працює секретарем райкому комсомолу, служить в Червоній Армії, а після служби вступає до Харківського робітфаку і так захоплюється археологією, що вирішує присвятити своє життя науці.
Восени 1929 року молодий археолог працює на розкопках Донецького городища на околиці Харкова, в 1930 році він – уже завідувач відділу Харківського історичного музею, а у 1931 році вступає до аспірантури на археологічний відділ Українського науково-дослідного інституту історії матеріальної культури. У 1931-32 рр. Трохим Трохимович бере участь у роботі Дніпровської (або ще як її називали Дніпрогесівської) археологічної експедиції Наркомпросу України, досліджує палеолітичні пам’ятки.
Відкриття Надпорозького палеоліту – це значною мірою заслуга саме Трохима Теслі. А вся експедиція, вважається, дала «важливі археологічні матеріали, в кількості більшій, ніж було надбано всіма музеями України за 100 років їх існування». У 1933 році Тесля блискуче захищає дисертацію (німецькою мовою), здобуває ступінь кандидата наук і посаду наукового працівника Дніпропетровського історичного музею. Через рік знаходить окремі поховання кочівників у курганах на Дніпропетровщині і його переводять до Києва на посаду завідувача відділу Центрального історичного музею у «Всеукраїнський музейний городок» на території Києво-Печерської Лаври. Саме в цей час Трохим Трохимович бере участь у розкопках Десятинної церкви.
А 29 жовтня 1937 року його заарештовують за звинуваченням у належності до антирадянської, української націоналістичної, терористичної організації, що здійснювала контрреволюційну діяльність, зокрема зривала музейну роботу.
На матеріалах справи Трохима Теслі можна вивчати методику «створення» слідчими великої кількості т.зв. контрреволюційних антирадянських організацій. В арештованих запитували про колег та знайомих, а вже на наступному допиті всі вони «перетворювалися» на учасників контрреволюційної чи терористичної організації. Стосунки з уже заарештованими колегами влада розцінювала як замасковану під наукову працю контрреволюційну діяльність. А там вже недалеко до контрреволюційної організації «…націоналістично налаштованих працівників музею,.. основним завданням якої була шкідницька діяльність зі зриву музейної роботи».
За рішенням трійки при Київському облуправлінні НКВС УРСР від 17 листопада 1937 року Трохим Тесля був засуджений до розстрілу. Вирок виконано 27 листопада 1937 року в Києві. Дружину та дворічного сина Юрія виселено з квартири, і вони мусили виїхати зі столиці.
У 1956 року рішення трійки НКВС у справі Т. Теслі було скасовано, а справа закрита за відсутністю доказів злочину. Реабілітація? Так. Проте, маючи перед очима акт про розстріл Трохима Теслі у 1937 році, слідчий КДБ, керуючись вказівкою КДБ при СМ СРСР № 106сс від 24 серпня 1955 року, написав «…вважаю можливим оголосити вдові про те…, що Трохим Тесля помер 18 грудня 1942 році у таборах від туберкульозу горла».
Ольга Озоліна
