«…мав 12 десятин землі, 2 коней, корову, січкарню з коногоном та промислову пасіку». У сучасній Україні селянин Йосип Гольоса, маючи таке хазяйство, вважався б добрим господарем. У тоталітарному СРСР у 1937 році його заарештували й розстріляли.
Йосип Тимофійович Гольоса народився у 1873 році і все життя мешкав у с. Вороньків Бориспільського району Київської області. Вирощував хліб, опікувався родиною, господарював. Спеціальної освіти не здобув, адже мав дати раду з трьома синами і двома доньками. З початком колективізації у 1930 році Йосипа Гольосу, як і багатьох українських селян, «розкуркулили» і вислали на північ Країни Рад.
Удруге селянина заарештували, як свідчать матеріали архівно-кримінальної справи та доправили до Київської в’язниці 10 липня 1937 року. Постанову про арешт від 09.07.1937 підписав в.о. начальника Бориспільського РВ НКВС Білоусов. Фактично одразу співробітники НКВС Йосипа Тимофійовича допитали й висунули звинувачення – у втечі у 1933 році з місць заслання (ст.78-3 КК УСРР) та поширенні «контрреволюційних чуток про керівництво партії та уряду» (ст.54-10 КК УСРР).
До справи була долучена довідка-характеристика за підписами голови та секретаря сільради с. Вороньків: «…мав 12 десятин землі, 2 коней, корову, січкарню з коногоном та промислову пасіку. У 1930 році був розкуркулений та висланий, як куркуль, із жінкою та сином Дем’яном … Повернувся (з вислання) до села Вороньків у 1934 році… Син його теж повернувся в 1936 році. Мешкає в Києві, його адреса сільраді невідома».
На допиті Йосип Гольоса твердив, що відбув термін і повернувся з лісорозробок села Холмогорки (нині – Російська Федерація) за посвідченням, виданим комендантом. Також він зазначив, що повернувшись до Воронькова, дізнався, що син Дем’ян утік із заслання й працює в Києві на Меблевій фабриці ім. В. Боженка. Водночас Йосип Тимофійович різко відкинув звинувачення щодо проведення ним антирадянської агітації.
Згодом допитали як свідків односельців Йосипа Тимофійовича – Дорошка і Галушку, які надали необхідну для слідства інформацію: «поміж колгоспників проводив антирадянську агітацію про ліквідацію колгоспів і повернення майна і землі, що раніше належали куркулям, передбачав загибель радянської влади, вихваляв убивць т. Кірова і т.п.» Співробітники НКВС навіть провели очну ставку з одним із свідків.
Цілком імовірно, що окремі факти біографії свідків (Дорошка у 1931 році виключили з кандидатів у члени ВКП(б) та судили у 1931 та 1933р.р. за халатне ставлення до службових обов’язків, а Галушка – у 1923 р. виключили з членів ВКП(б) за здійснення релігійних обрядів) дозволили співробітникам НКВС чинити на них тиск і змусити надати інформацію, у тому форматі, як вона була потрібна для слідства.
27 липня 1937 року слідство завершилось, був складений обвинувальний висновок та поданий на розгляд трійки при Київському облуправлінні НКВС для винесення вироку.
На засіданні трійки КОУ НКВС Гольосу Йосипа Тимофійовича засудили до розстрілу (виписка з протоколу №1 від 03.08.1937р.), вирок виконали 7 серпня 1937 року о 24 годині.
Реабілітація Йосипа Тимофійовича Гольоси відбулася у 1989 році на підставі ст.1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16.01.1989 «О дополнительных мерах по восстановлению справедливости в отношении жертв репрессий, имевших место в период 30-40 и начала 50-х годов».
Тамара Бойко
