Масові політичні репресії 1930-х років, розпочаті Йосипом Сталіним, передбачали переслідування громадян не лише за політичною чи соціальною ознакою. Під пильну увагу каральних органів потрапляли представники національних меншин, які вважались потенційними шпигунами і диверсантами. Відповідно до Постанови ЦК ВКП(б) «Про заходи, що захищають СРСР від проникнення шпигунських, терористичних і диверсійних елементів» у 1937 році НКВД видав серію наказів, які передбачали масові репресії проти німців, поляків, литовців, латишів, естонців, румун, греків, болгар та інших (операції за «національними лініями»).
У межах «німецької операції» НКВД був заарештований Леонід Олексійович Обозненко. За національністю – українець, він народився 16 квітня 1884 року в с. Андрушівка Київської області у родині агронома. У 1911 році закінчив Київське художнє училище і все подальше життя працював як художник. Мав дружину Марію Африканівну 1888 р.н. та сина Леоніда 1916 р.н. Родина Обозненків проживала у столиці на вул. Короленка 77, дружина була домогосподаркою, а син – військовослужбовцем понтонного полку в м. Києві, де обіймав посаду прораба та начальника квартирної частини.
У далекому 1919 році в житті Леоніда Олексійовича відбулась подія, яка в подальшому фатально вплинула на його долю. Л. Обозненко познайомився з дружиною свого шкільного товариша Априщенка – Ерною Вільгельмівною Герндт, яка працювала у німецькому консульстві друкаркою. Спілкування з Ерною Вільгельмівною продовжилось і після смерті шкільного приятеля у 1925 році.
У 1929 році Ерна Герндт познайомила Леоніда Обозненка з секретарем німецького консульства Германом Бауном, якого з часом, як і Е. Герндт, органи НКВД звинуватили в створенні «фашистської розвідувальної організації» у м. Києві. В подальшому органи держбезпеки СРСР встановили, що Г. Баун – кадровий німецький розвідник, який проводив активну шпигунську діяльність в 1930–1937 роках, в 1941–1945 р. у чині полковника очолював військовий розвідорган «штаб Валлі», а після війни був співробітником американської та західно-німецької розвідок.
Відповідно до матеріалів архівно-кримінальної справи , Л. О. Обозненко міг використовуватися як «подвійний агент». Його нібито у 1929 році завербував Баун і одночасно – органи ҐПУ-НКВД задля контррозвідувальних заходів проти співробітників німецького консульства в Києві Бауна і Герндт.
26 травня 1937 року Леоніда Олексійовича Обозненка заарештували як учасника «фашистської німецької диверсійно-розвідувальної організації» (ст. 54-1 та 54-11 КК УРСР). Під час арешту вилучили документи, особисті та цінні речі, зокрема й картини його авторства.
На допитах Леонід Обозненко визнав причетність до організації, якою керувала Ерна Герндт та отримання матеріальної допомоги від німецького консульства. Але свою практичну роботу в організації заперечив. Всі допити Л. Обозненка були присвячені уточненню прізвищ членів організації та їх антирадянській роботі. До справи долучили також матеріали допитів Е. Герндт, Л. Стрельцова, М. Калашникова, О. Грабовського, Ф. Ольшанського, заарештованих як «члени організації». Привертає увагу те, що слідчі проігноровали факт, що Л. Обозненко підтримував зв’язок із співробітниками німецького консульства Е. Герндт і Г. Бауном за завданням ПУ-НКВД. Ситуація виглядає так, що НКВД використали Л. О. Обозненка як інформатора, а потім «прибрали». А Ерну Герндт, яка мала німецьке підданство вислали у 1937 році до Німеччини.
13 вересня 1937 року матеріали слідства у справі Л. О. Обозненка були направлені на розгляд трійки. Але вирок винесено вищою двійкою відповідно до наказу НКВД СРСР № 00439 («німецька операція»). 14 жовтня 1937 року Обозненка Леоніда Олексійовича було засуджено до розстрілу. Вирок виконали 19 жовтня 1937 року у Києві.
27 квітня 1962 року рішенням Військового трибуналу Киівського військового округу Обозненка Л. О. реабілітовано.
Під арешт потрапила і дружина Леоніда Олексійовича. Марію Африканівну Обозненко заарештували 31 жовтня 1937 року за те, що «знала, але не повідомила органам влади про контрреволюційну діяльність свого чоловіка Л. О. Обозненка» (ст.54-12 КК УРСР). Зважаючи на те, що син подружжя обіймав керівну посаду в Червоній армії, справу Марії Обозненко направили на розгляд Особливої наради при НКВД СССР. 11 серпня 1938 року за рішенням Особливої наради при НКВД слідча справу припинили, а Марію Африканівну Обозненко звільнили з-під варти. Син – Леонід Леонідович Обозненко – продовжив службу в РСЧА і загинув у боях під час Другої світової війни.
Тамара Бойко
