Національні операції були частиною Великого терору і мали на меті створення атмосфери страху у суспільстві. “Польська операція” НКВС 1937-1938 років (оперативний наказ НКВС СРСР №0485 від 11.08.1937 року) була спрямована на репресії проти польського населення. В рамках цієї операції було репресовано, заарештовано та страчено значну кількість поляків, які проживали на території України, Білорусі та інших радянських республік. Лише в Україні, де за часів СРСР проживала найбільша кількість поляків, було засуджено 55 928 осіб, з яких 47 327 – розстріляно. Переважна більшість жертв «польської операції» НКВС – поляки, хоча серед репресованих були також українці, євреї, білоруси, росіяни.
Ганна Іванівна Лясота (до заміжжя Чехович), за національністю полька, народилась 27 березня 1904р. у с. Снігурівка Фастівського району Київської області у заможній селянській родині. Батьки виховували дітей у вірі до Бога, підтримували тісний зв’язок з місцевим ксьондзом. Ганна відвідувала костел, співала у церковному хорі, дотримувалась польських традицій і звичаїв. Із часом вийшла заміж за односельця Григорія Лукича Лясоту, народила сина Чеслава, 1924 р.н., і доньку Ізабеллу, 1925 р.н. З початком колективізації родина Лясот не вступила до колгоспу і вважалась одноосібниками.
У 1934 році чоловіка Ганни було заарештовано органами НКВС як учасника петлюрівської армії в минулому і засуджено до висилки в концтабори. 7 жовтня 1937 року Ганну Лясоту також було заарештовано за вороже ставлення до радянської влади, контрреволюційну агітацію, «вихваляння фашистського ладу у Польщі» і «письмовий зв’язок з родичами у Польщі» (ст. 54-1, 54-10 КК УРСР). Заарештовану утримували під вартою у київській тюрмі.
Відповідно до архівно-кримінальної справи Лясоти Г.І. перший і єдиний допит Ганни Іванівни 21 жовтня 1937 року, на якому вона не визнала обвинувачень. Тому слідчі висунули обвинувачення, спираючись на покази свідків, що у той час було звичною практикою в НКВС.
Напередодні, 20 жовтня, були допитані четверо односельців Г.І. Лясоти.
Колгоспник Лавриненко Г.Є. надав інформацію про розповсюдження Ганною Іванівною «провокаційних чуток про гарне життя у Польщі», про здирництво влади по відношенню до колгоспників. Жінок односельчанок – закликала не підписуватись на державний займ оборонної промисловості і проявляла себе, «як затята націоналістка – полька». Після розстрілу маршала Тухачевського та командарма Якіра казала, що «вони дійсно боролись за звільнення людства і загинули за ідею».
Односелець Барановський І.С. надав інформацію про переписку Ганни Іванівни з родичами з Польщі, про «контрреволюційну фашистську агітацію серед жінок – односельчанок», про несправедливий розстріл «варварами – комуністами» Тухачевського і Якіра – «кращих людей країни, які дійсно боролись за звільнення людства», та вимагав «ізолювати із села» Ганну Іванівну як ворога радянського народу.
Свідок Шараєвський П.І. стверджував, що родина Лясот завжди була «контрреволюційно налаштована» проти існуючого радянського ладу. А Ганна Іванівна розповсюджувала чутки про «скорий прихід поляків» в Україну, агітувала односельців не підписуватись на «займ для оборонної промисловості країни» і завжди підтримувала місцевого ксьондза Андрушкевича, який був заарештований органами НКВС за контрреволюційну діяльність.
Чехович П.Є. свідчив про Ганну Іванівну як активістку костельної громади, її тісні зв’язки з ксьондзом Андрушевичем, арештованим у 1932 році за «контрреволюційну фашистську роботу серед поляків Фастова», про її відмову підписатись на оборонний займ та про спілкування з дітьми виключно польською мовою.
До справи також додали довідку від Снігурівської сільради про те, що чоловік Ганни Іванівни, як і його брати, був заарештований органами НКВС, а Ганна Іванівна не підтримувала колгосп, дотримувалась польських звичаїв і навчала дітей польської мови.
22 жовтня 1937 року слідство, яке тривало 15 днів, завершилось, був складений обвинувальний висновок, матеріали слідства передані на розгляд вищої двійки.
Рішенням Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР (протокол № 207 від 29.10.1937 р.) на виконання наказу НКВС СРСР № 00485 Лясоту Ганну Іванівну засудили до вищої міри покарання. Вирок виконали 10 листопада 1937 року у Києві.
Реабілітована 1 червня 1989 року.
Тамара Бойко.
