30 квітня 2025 року відбулась презентація нового проєкту – виставки «Справа СВУ: страсна весна 1930-го року». Його творцями стали Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького, а також Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», Державна архівна служба України, Галузевий державний архів Служби безпеки України, Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки, Інститут археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України та Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів. Партнером і меценатом проєкту стала ГО «Музей відкрито на ремонт».
Директорка Музей видатних діячів української культури Ольга Гураль, кандидат історичних наук, відкриваючи виставку, наголосила на важливості висвітлення «Процесу СВУ», не лише зважаючи на ювілейну дату, а й, передовсім, на ті процеси, які він ознаменував. Вона підкреслила, що на лаві підсудних опинилися відомі українські культурно-громадські діячі, письменники, учені, кооператори, педагоги, студенти, представники видатних родин, оскільки метою більшовиків була дискредитація й нищення української інтелігенції, яка залишалась носієм ідей національного відродження й визвольної боротьби. На її думку, ця сфальсифікована владою справа стала прологом Великого терору, у вогні потім якого згорять мільйони.
Заступниця генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили», кандидат філологічних наук Тетяна Шептицька подякувала партнерам за участь у важливому проєкті. Вона зазначила, що презентована виставка є непростою для сприйняття, містить чимало текстових частин, багато біографічного матеріалу, а також унікальних експонатів. Проте, на її переконання, знайомство з цією виставкою не лише дозволить сформувати уявлення про суд над «Спілкою визволення України», а й показати загальне суспільно-політичне тло доби. Тетяна Шептицька звернула увагу на показовий і в чомусь театралізований характер судового засідання, котре мало легітимізувати процес, звинувачення і вироки 45-м українським діячам. Вона також підкреслила, чекісти в 1930-му році на українській інтелігенції апробували ті методи, які вони потім успішно застосовували в період Великого терору 1937-1938 років, змушуючи людей до самообмовляння, «зізнань» і химерних свідчень. На репресіях 1930-го совєтська влада не зупинилася, а навпаки їх масштабувала. «Голодомор 1932-1933, масові розстріли 1930-х, Великий терор 1937-1938 та інші репресивні заходи – це реальні наслідки більшовицької окупації, прояви тоталітаризму як ідеології, практики та системи мислення, а також приклади, до чого веде окупація національного простору», – сказала Тетяна Шептицька.
На відкритті виставки також виступили завідувачка відділу «Джерелознавства новітньої історії України» Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, доктор історичних наук, професор Валентина Піскун та заступниця директорка з наукової роботи Музею видатних діячів української культури, кандидат філологічних наук Інна Галак. Після урочистостей Ольга Гураль провела кураторську екскурсію виставкою.
