У рамках задекларованої та узгодженої програми співпраці між Національним історико-меморіальним заповідником «Биківнянські могили» та Василівським історико-архітектурним музеєм-заповідником «Садиба Попова» 12 травня 2017 року відбулось відкриття фотодокументальної виставки «Биківня – територія пам’яті».
Директор Василівського історико-архітектурного музею-заповіднику «Садиба Попова» (м. Василівка) Валерій Стойчев проанонсувавши подальші маршрути виставки Запорізькою областю, зазначив, що у рік 80-х роковин початку «Великого терору» є дуже важливою компанія з інформування громадськості про злочини комуністичної системи, про схожі «місця пам’яті» по всій території України. Відкриття виставки в «Садибі Попова» – важливий приклад музейної співпраці, обміну досвідом, а також ознайомлення з науковими й творчими здобутками колег.
Генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Богдан Біляшівський поінформував про обставини виділення земельної ділянки у Биківнянському лісі для спецпотреб НКВС, появу оперативного наказу № 00447 та зміст, який більшовицька влада вкладала у поняття «антирадянські елементи». Він також ознайомив присутніх з деталями проведення «куркульської» і т.зв. «національних операцій», лімітами на розстріл, виділеними для України, діяльністю й складом «позасудових» органів – обласних трійок НКВС та «вищої Двійки», що ухвалювали розстрільні вироки. Однією з найкривавіших дат у Києві стала ніч на 19 травня 1938 року, коли у внутрішніх в’язницях НКВС лише за рішенням «трійки» знищили 563 людини. Богдан Біляшівський також спростував ті стереотипи й неправдиві відомості щодо Биківнянської трагедії, які багато років транслювала радянська влада, користуючись закритістю архівів. Презентована у м. Василівка виставка побудована на раніше засекречених архівних матеріалах та пресі 1930-х – 1990-х років дозволяє простежити як довгий шлях відкриття правди про масові політичні репресії доби сталінізму, так і процес перетворення цієї території смерті на місце пам’яті.
Заступник генерального директора з наукової роботи Тетяна Шептицька підкреслила багатосюжетність виставки, в якій подається інформація про таємну спецділянку НКВС у Биківнянському лісі, суспільно-психологічну атмосферу того часу, діяльність активістів, які вимагали від влади оприлюднення фактів про сталінські репресії. Окрему увагу вона звернула на персоналії з «Биківнянського мартирологу», які потребують не лише реальної реабілітації, а й символічної, які заслуговують на те, аби їхні історії, їхні трагедії та останні кроки у вічність стали відомими. Незважаючи на те, що ці люди були фізично знищені, вони залишились у пам’яті свого покоління, а зараз повертаються через родинні історії та після багатьох років забуття посідають своє місце в українській історії.
Після відкриття виставки для усіх присутніх Т. Шептицька провела оглядову лекцію-екскурсію.