8 листопада 2019 року в Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили» провели пам’ятний захід, присвячений Миколі Григоровичу Лисенку (1927-2014).
Микола Лисенко для історії сталінських репресій в Україні і, зокрема, Биківнянських поховань – особистість вирішальна. Коли сучасна молодь чує про Великий Терор, їм важко уявити його достеменні причини й масштаби. А також усвідомити, наскільки небезпечним могло бути порушення цієї теми не лише в розпал самих репресій, а й у 1980-ті роки. Свого часу трагічна загибель Алли Горської й смерть Василя Симоненка продемонстрували суспільству, що пошук правди про Биківнянську трагедію є серйозним ризиком.
Незважаючи на небезпеку,були достойники, які, попри стіну замовчування, намагалися донести до суспільства інформацію про Биківню. Ім’я Миколи Лисенка стоїть одним із перших в цьому переліку. Він збирав свідчення про злочини сталінської влади, опитував мешканців Биківні, надсилав листи до офіційних установ, всіляко поширював відомості про місце скоєння злочину. Одним із перших він також почав публікувати списки жертв репресій. Його праця «Биківня: злочин без каяття», що вийшла в 1996 р., стала першою книгою про Биківнянську трагедію.
Наукові співробітники Заповідника відвідали могилу Миколи Лисенка на міському цвинтарі № 2 м. Бровари. Генеральний директор Заповідника Б. Б. Біляшівский виголосив промову про роль Миколи Григоровича у процесах формування й захисту національної пам’яті в Україні. Він зазначив, що науковці й дирекція Заповідника щиро вдячні родині Миколи Лисенка за переданий до фондів особистий архів дослідника, якій дозволяє уточнити деталі біографії Миколи Григоровича та має велику цінність для наукової роботи установи. Символічною акцією стало підсипання до місця останнього спочинку дослідника Биківні землі з території Заповідника. Учасники заходу також поклали квіти на могилу М. Лисенка та запалили поминальні лампадки.Згодом присутні відвідали пам’ятний знак, встановлений на честь Миколи Лисенка над берегом озера Качине у Броварах.
Захід продовжився на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Після покладання квітів до братських могил Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 рр. присутні мали можливість згадати Миколу Лисенка як громадського діяча, дослідника і людину.
Першим виступив Генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Богдан Біляшівський із розповіддю про значення діяльності Миколи Лисенка для Заповідника.
Заступник генерального директора з наукової роботи Тетяна Шептицька доповнила розповідь про Миколу Лисенка як громадського діяча та відзначила його внесок у відновлення національної пам’яті України.
Вчений секретар Заповідника Валерій Філімоніхін та активіст польської громади м. Києва Роман Маловський розповіли про свої особисті зустрічі з дослідником, пригадали, якою активною і наполегливою людиною він був.
Від імені родини виступив Роман Никифорук, який розповів про Лисенка як людину енциклопедичних знань та поділився родинними історіями про пережите під час заслання до Сибіру й Казахстану.
Георгій Лук’янчук, активіст ГО «Соловецьке братство», порушив питання про увічнення пам’яті Миколи Лисенка у вигляді меморіальної дошки.
Начальник науково-дослідного відділу охорони памтяок культурної спадщини, археології та архівів Заповідника Олена Полідович представила підготовлену для заходу міні-виставку про Миколу Лисенка на основі матеріалів з особистого фонду та підкреслила важливість подібних матеріалів у документуванні історії.
