15 квітня 2025 року відбулася тринадцята зустріч циклу інтелектуальних бесід «Биківнянський злочин: пошук правди, пам’ять». Темою зустрічі стали репресії проти представників чеської меншини. На запрошення Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» перед учасниками онлайн-заходу виступили: історик, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут і наукові співробітники Інституту досліджень тоталітарних режимів (Прага), автори проєкту «Чехословаки в ГУЛАГу» Анна Хлебіна, Адам Граділек та Ян Дворжак.
Хоч масовий політичний терор 1930-х рр. у більшості громадян асоціюється з однією із наймасштабніших спецоперацій – «куркульською», не варто забувати про те, що НКВС здійснив низку операцій за національними лініями, адже комуністичний режим у СРСР визначав цілі категорії громадян, які мали підпасти під репресії за етнічним походженням. Попри те, що офіційно «чеської» операції не було, на відміну від «польської», «німецької», «болгарської» чи «грецької», чеська меншина під час Великого терору також зазнала суттєвих переслідувань.
Директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут зазначив, що репресії за національною ознакою окремо кодифікувалися спеціальними наказами, директивами, розпорядженнями тощо. Він розповів, що найчастіше чехів репресували за оперативним наказом НКВС СРСР № 00485 («польська операція»), але, поряд із тим, зберігся й проєкт наказу НКВС СРСР «Про недоліки підготовки і проведення масових операцій в Україні», в якому планувалося проведення окремої операції проти чехів, яку не здійснили. «Статистика і накази – це два важливі типи архівних документів, які дають можливість стверджувати про те, що етнічний, національний чинник в політичних репресіях став, якщо не домінуючим, то принаймні одним із важливих», – констатував А. Когут.
Анна Хлєбіна, науковий співробітник Інституту досліджень тоталітарних режимів, співробітниця проєкту «Чехословаки в ГУЛАГу», співавторка збірника документів «Великий терор в Україні 1937–1938 рр.: переслідування чеської меншини», розповіла про мету проєкту «Чехословаки в ГУЛАГу», зокрема, показати не тільки статистику, а й окремі долі людей, які постраждали від терору, а також допомогти родичам репресованих дізнатися, що трапилось із їхніми предками. Вона зауважила, що форми утиску чехів були різними: на початку 1930-х рр. їх найчастіше депортовували з Радянського Союзу; під час колективізації багато господарників пережили розкуркулення. За попередніми підрахунками, наймасовішим розстрілом чехів на теренах Радянського Союзу, в межах однієї справи, був житомирський – 180 осіб (178 чехи і 2 німці). Анна Хлєбіна додала, що у післявоєнні роки траплялися випадки, коли чехів засуджували як українських націоналістів. Вона окремо проінформувала про долі кількох осіб чеського походження, що, найвірогідніше, були поховані у Биківні.
Ян Дворжак, науковий співробітник Інституту досліджень тоталітарних режимів, співробітник проєкту «Чехословаки в ГУЛАГу», головний редактор збірника документів «Великий терор в Україні 1937–1938 рр.: переслідування чеської меншини», поінформував про етапи підготовки збірника, окресливши коло викликів, які постали перед упорядниками, й подякувавши українським та чеським історикам, архівістам, які долучилися до видання. Він зауважив, що збірник умістив 100 документів із українських архівів, переважно з ГДА СБУ, з ретельними примітками й коментаря, що не лише відбивають перебіг Великого терору, а й детально інформують про долі чехів, репресованих по всій території тогочасної України.
Адам Граділек, науковий співробітник Інституту досліджень тоталітарних режимів, зосередився переважно на проєкті «Чехословаки в ГУЛАГу», котрим безпосередньо керує. Він пояснив важливість проєкту для чеської спільноти і акцентував на відкритості й доступності матеріалів, з якими можна знайомитися онлайн. Адам Граділек поділився своїм досвідом і відчуттями після відвідин Биківнянського лісу й підкреслив важливість таких місць пам’яті.
