30 травня 2024 року відбулася одинадцята зустріч циклу інтелектуальних бесід «Биківнянський злочин: пошук правди, пам’ять». На запрошення НІМЗ «Биківнянські могили» гостем онлайн-заходу став професор політології Українського вільного університету (Мюнхен, Німеччина), дослідник Гарвардського інституту українознавства (США), стипендіат Програми академічних обмінів імені Фулбрайта Генадь Побережний.
Генадь Побережний презентував свою візію масових політичних репресій в СРСР, які запропонував розглядати як складник совєтського геноциду в Україні. На його думку, особливостями совєтського ладу, побудованого за вертикально-централізованим принципом, є тоталітаризм, колоніалізм, геноцидна політика, невизнання прав людини. Як підкреслив професор Г. Побережний, ліквідація української церкви, фізичне знищення національної інтелігенції та селянства, заселення України іноетнічним елементом, які спостерігаємо в 1930-х роках і пізніше, цілком відповідають поняттю «геноциду» через зумисність цих дій, цілеспрямованість і мету – знищити потенціал розвитку українців. Дослідник ознайомив присутніх із концепцією геноциду Рафаїла Лемкіна, вказавши, які з її положень не увійшли у Конвенцію ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948). Генадь Побережний зазначив, що будь-яке масове вбивство не вважається автоматично актом геноциду, оскільки він передовсім є колоніальним злочином, коли панівна група знищує, асимілює, переформатовує свідомість підлеглої. І саме це відбувалося в СРСР, коли влада планувала створити якусь «нову совєтську людину». «Якщо українці опанують спадщину Р. Лемкіна і зрозуміють, що совєтський геноцид не зводився лише до Голодомору 1932-1933 років, якщо усвідомлять усю глибину трагедії, що відбувалася з ними в 1921 – 1991 роках, тоді зможемо говорити про Україну як постгеноцидну, а не по геноцидну державу», – наголосив Генадь Побережний.
