18 березня 2026 року відбулася вісімнадцята зустріч циклу інтелектуальних бесід «Биківнянський злочин: пошук правди, пам’ять». На запрошення Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» перед учасниками онлайн-заходу виступили доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Андрій Жив’юк і доктор історичних наук, професор кафедри історії та методики її навчання Рівненського державного гуманітарного університету Руслана Давидюк.
Тема розмови стосувалася операції НКВД 1940 року на західноукраїнських теренах, зокрема Західній Волині. Андрій Жив’юк детально проаналізував наявну на сьогодні джерельну базу із зазначеного питання. Спираючись на документальне обґрунтування совєтською владою масової чистки, він зауважив, що каральна акція 1940-го року мала багато спільних рис із операціями НКВД періоду Великого терору 1937-1938 років. Зокрема, відзначалась спрощеною процедурою ухвалення рішень, встановленням розстрільних лімітів і діяльністю позасудових органів. На думку історика, в умовах початку Другої світової війни керівництво СРСР було зацікавлене в зачистці регіону від т.зв. «заклятих ворогів совєтської влади», «чужорідних елементів». Соціальні категорії постраждалих, а репресій зачепили також і членів родин, виявились досить різноманітними, проте, за словами А. Жив’юка, головний удар був спрямований проти польських осадників, лісників, поміщиків тощо. Дослідник розповів, що на підставі документів із ГДА СБУ, архівів СБУ і МВС у Рівненський області вдалося вичленувати й розшифрувати рівненський сегмент репресованих – 740 осіб мешканців області різних національностей, які згодом були страчені.
Доктор історичних наук, професор кафедри історії та методики її навчання Рівненського державного гуманітарного університету Руслана Давидюк підкреслила, що у праці над зазначеним списком найскладнішим виявилось заповнення інформаційних лакун – деталей, які стосувалися фактів біографій або поглядів репресованих. Завдяки анкетам, збереженим у справах членів родин, свідченням депортованих дружин і вдів, дітей вдалося зробити колективну реконструкцію соціального портрету репресованих волинян. Окрему увагу Руслана Давидюк зосередила на історіях діячів УНР, зокрема і тих, хто був знищений у Києві та похований у Биківнянському лісі. Вона також розповіла про долі Сергія Бачинського, педагога, члена Української Центральної Ради, розстріляного у Києві в 1941 році; Миколи Маслова, адвоката, сенатора Другої Речі Посполитої, розстріляного у 1940 році; Гната Стаднюка, політичного діяча, комісара УЦР з українізації школи та багатьох інших. Вона також розповіла, як пам’ять про репресованих мешканців Рівненщини зберігається у топоніміці та меморіальних об’єктах області.
Заповідник щиро дякує докторам історичних наук Андрієві Жив’юку та Руслані Давидюк за змістовну розмову, важливі деталі, озвучені факти!
