Протягом «Великого терору» здійснювались так звані операції НКВС за «національними лініями». Першою такою операцією була «німецька», яка розпочалась 25 липня 1937 року. Наступною стала «польська операція». Її розгортання відбулось на виконання оперативного наказу народного комісара внутрішніх справ СРСР М. Єжова № 00485 від 11 серпня 1937 р.
До наказу № 00485 долучався закритий лист «Про фашистську-повстанську, шпигунську, диверсійну, пораженську й терористичну діяльність польської розвідки в СРСР» (№ 59098 від 11 серпня 1937 р.). Місцеві органи державної безпеки зазначеним наказом упродовж 20 серпня – 20 листопада 1937 р. зобов’язали провести операцію з повної ліквідації місцевих осередків «ПОВ». «Польська Організація Військова» (ПОВ) – таємна військова організація, створена Ю. Пілсудським у серпні-жовтні 1914 р., яка відіграла важливу роль у боротьбі за незалежність Польщі.
В Україні «ПОВ» припинила свою діяльність у 1920-1921 рр. у зв’язку з переходом її осередків до регулярної польської армії влітку 1920 р. Окремі групи, які залишились для проведення нелегальної роботи, були ліквідовані загонами чекістів під час зачищення тилів червоної армії. Станом на початок 1922 р. жодних осередків «ПОВ» на теренах України вже не існувало. У зв’язку з постійним збільшенням кількості репресованих, операція розтягнулась на 15 місяців, до 17 листопада 1938 р.
У відповідності до наказу № 00485 арешту підлягали:
1) виявлені в процесі слідства і до цього часу не виявлені активні члени «ПОВ»;
2) військовополонені польської армії, які залишилися в СРСР;
3) перебіжчики із Польщі, незалежно від часу переходу їх в СРСР;
4) політемігранти та політобміняні з Польщі;
5) колишні члени Польської соціалістичної партії та інших польських антирадянських політичних партій;
6) найактивніша частина місцевих антирадянських націоналістичних елементів польських районів.
У наказі містився також пункт щодо припинення звільнення з в’язниць і таборів засуджених за ознаками польського шпигунства, у яких закінчувався термін ув’язнення.
У результаті проведення «польської операції» упродовж 1937-1938 рр., за рішеннями переважно позасудових органів в Україні, засудили декілька десятків тисяч осіб, переважна більшість яких була розстріляна. Серед арештованих та розстріляних протягом виконання наказу № 00485 були не тільки поляки.
У Києві, за неповними даними, за час проведення «польської операції» 1937-1938 рр. у рамках виконання її положень розстріляно понад 5 000 осіб – переважна більшість яких мешканці міста та області. Тіла загиблих таємно ховали на території спецділянки НКВС УРСР у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу на околиці Києва.