4 лютого 2026 року в межах експонування виставки Заповідника «Жінки в прицілі НКВД» у приміщенні Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія терору» (м. Львів) була проведена однойменна онлайн-лекція. На запрошення установи-партнера перед усіма, хто хотів більше дізнатися про «жінок Биківні», виступила заступниця генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька.
Тетяна Шептицька зробила короткий екскурс в історію українського жіночого руху кінця ХІХ – початку ХХ ст. та наголосила на маніпуляціях більшовицької влади, яка використала «жіноче питання» для своїх політичних і ідеологічних цілей. Лекторка окреслила, як змінювались компартійні вимоги до образу «нової совєтської жінки» та наскільки побутова, економічна, виробнича реальність не збігалися із гаслами, що йшли з Москви. Тетяна Шептицька розкрила документальні механізми репресій проти українського жіноцтва, звернувши увагу слухачів на оперативні накази НКВД №00447 від 30 липня 1937 року і №00486 від 15 серпня 1937 року, який цілком стосувався дружин і дітей т.зв. «зрадників Батьківщини». Вона наголосила, доволі швидко совєтський репресивний апарат від репресування дружин заарештованих або страчених перейшов до нищення жінок, незалежно від їхнього сімейного статусу чи професії. «Це був один репресивний каток – система, яка свідомо нищила українське суспільство, зачищала територію від так званих «антирадянських елементів». Під цей каток потрапляли люди незалежно від походження, віри, професії, віку чи статі», – пояснювала лекторка.
Тетяна Шептицька розповіла, що станом на 2026 рік у Биківнянському мартирологу налічується 681 жіноче прізвище, але пошук імен триває, тож цілком можливо, що кількість розстріляних у 1937-1941 роках у Києві жінок ще збільшиться. Проте вражає, на її думку, не лише число, а й віковий, соціальний, професійний, національний зріз знищених жінок. Тетяна Шептицька розповіла про перипетії доль перекладачки Вероніки Черняхвської, етнологині Ніни Заглади, художниці Софії Налепинської, медсестри УГА і виховательки Софії Стрільчик, студентки Галини Вовкодав.
«Для мене жінки в прицілі НКВД – це надзвичайно об’ємна тема. Вона включає не лише фізичний приціл зброї, від якої вони загинули. Це також приціл пропагандистський та ідеологічний, під який потрапляли навіть ті жінки, які не були репресовані. Це приціл особливої уваги совєтської влади, для якої жінка була ресурсом: економічним, виробничим, промисловим. Ресурсом, який потрібно було використати для власних потреб і збереження режиму», – підсумувала свій виступ Тетяна Шептицька.
Щиро дякуємо Музею «Територія терору» за організацію зустрічі!
Запрошуємо до перегляду лекції: https://youtu.be/kzmK9RE9nN4?si=s0jjqa2p9wyFp2Tv