Українське суспільство залишається досі слабо поінформованим щодо репресії в СРСР громадян чеської національності. Лише у 2021 році ГДА СБУ передав чеським партнерам частину оцифрованих документів НКВС про т.зв. «Харківський процес» – суд над чехами-вчителями, один із найбільших в СРСР фальсифікованих політичних процесів. Терористична політика радянської влади щодо київських чехів і досі для багатьох залишається «білою плямою».
Чеська громада, хоч і була невеликою, відігравала значну роль у розвитку й становленні Києва початку ХХ століття. Ще наприкінці попереднього століття тут з’явились великі й малі промислові підприємства з чеською адміністрацією (заводи «Гретер і Криванек», 1882 р., «Фіверт і Дєдіна, 1898 р.; «Неєдлий і Унгерман», 1898 р., Чеська обозна фабрика тощо). У Києві виходили друком газети чеською мовою, чехами відкривалися магазини, броварні, благодійні товариства; до 1934 року в місті діяла Київська чеська школа тощо. Велика кількість талановитих чехів, що мешкали й працювали у Києві, залишила по собі вагомий внесок у розвиток української науки, культури, освіти й спорту (наприклад, Вікентій Хвойка). І це при тому, що за даними Всесоюзного перепису населення 1926 року чехи і словаки становили лише 0,19% всього населення Києва.
Безумовно, не оминули чеську громаду лихоліття Першої світової війни, еміграційні процеси і масовий терор міжвоєнного періоду. Серед осіб, яких зачепив вир доби, виявився і Франц Іванович Цулек (справжнє ім’я – Рибаш Петро Іванович). Він народився 16 серпня 1889 р. у м. Долнінгота (?) (ймовірно – Чеська Республіка) у родині робітників. Здобув початкову освіту.
На початку І-ї світової війни Петра Рибаша рекрутували до армії Австро-Угорської імперії. Під час бойових дій чоловік потрапив у російський полон і був етапований до табору військовополонених у м. Катеринослав (нині – м. Дніпро). У 1916 р. Петро Рибаш зумів отримати фіктивні документи ім’я на Цулека Франца Івановича і втік із табору. Після втечі певний час працював на місцевому заводі, а невдовзі переїхав до Києва вже під іменем Франца Цулека. У 1918 р. був висланий назад до Чехословаччини для подальшого проходження служби в армії, проте нелегально повернувся до Києва. У місті спочатку допомагав з організацією чеських легіонів, зокрема, вів активну агітацію місцевих чехів за вступ до легіону. Потім – займався торгівлею, працював двірником, а згодом влаштувався робітником у ливарне виробництво на заводі «Більшовик». З 1923 до 1932 рр. брав активну участь у діяльності київського національно-культурного клубу чехів, який розташовувався у садку для відпочинку «Стромовка». У 1925 р. Франц Цулек вступив до лав КП(б)У, але вже у 1929 р. його з партії виключили.
Вперше Франца Цулека заарештували у 1935 р., але за браком доказів звільнили з-під арешту. Вдруге співробітники 3-го відділу (контррозвідка) Управління держбезпеки НКВС УРСР заарештували чоловіка 23 липня 1938 р. Його справа, як і методи фальсифікації слідства є типовими доя років Великого терору. Окрім розбіжностей в даті складання протоколу обшуку – при арешті зафіксоване число 23.07.1938 р., а в анкеті заарештованого дата – 3.09.1937 р.), не витримують критики висунуті проти нього звинувачення у шпигунській діяльності на користь чеської і польської розвідок (ст.54-6) та проведенні активної контрреволюційної націоналістичної та антирадянської агітації (ст.54-10). Адже навряд шпигун здійснював би якусь агітацію, наражаючись на небезпеку привернення уваги, а відтак – і викриття.
В обвинувальному висновку Франца Цулека записано, що він визнав себе винним у розвідувальній роботі на користь чеської розвідки, але відкинув звинувачення у роботі на польську розвідку. Справу Ф. Цулека, керуючись оперативним наказом НКВС СРСР №00606 від 17.09. 1937 р., надіслали на розгляд Особливої трійки при Управлінні НКВС УРСР по Київській обл. У той же день Франца Івановича Цулека (Рибаша Петра Івановича) засудили до вищої міри кримінального покарання – розстрілу. Стратили чоловіка 3 листопада 1938 р. у Києві. Реабілітований у 1989 р.
Валерій Філімоніхін