«Харбінська операція» – особлива репресивна кампанія в переліку «національних операцій НКВС». Хоча б тому, що була спрямована не на конкретну етнічну громаду, а проти колишніх працівників Китайсько-Східної залізниці, реемігрантів із Маньчжоу-го, що «осіли на залізничному транспорті та у промисловості Радянського Союзу», яким масово інкримінували шпигунство на користь Японії. Відповідно до оперативного наказу НКВС СРСР від 20 вересня 1937 р. № 00593 радянські репресивні органи з 1-го жовтня 1937 р. приступили до широкої операції з ліквідації «диверсійно-шпигунських» і «терористичних кадрів харбінців» на транспорті та промисловості та планували її завершити до 25 грудня 1937 року. Та дія наказу декілька разів продовжувалась…
До категорії «харбінців» потрапив і київський студент Олександр Бєлоконєв. Олександр Васильович народився 28 лютого 1915 р. у м. Красноярськ (нині – рф), у родині інженера. Батько – Василь Петрович Бєлоконєв – служив на Китайсько-Східній залізниці з 1.02.1918 р. до 24.03.1935 р., обіймючи різні посади, останніми з яких стали: т.в.о. інженера технічної частини Служби тяги, в.о. начальника Харбінських головних майстерень.
Олександр Бєлоконєв навчався у харбінській приватній гімназії, Харбінському політехнічному інституті. Після продажу СРСР прав на Китайсько-Східну залізницю уряду Маньчжоу-го батьки переїхали у м. Воронеж, а син-студент – у Київ, закінчувати Київський індустріальний інститут (нині – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»).
Створити сім’ї юнак не встиг. Олександра Бєлоконєва заарештували 26.10.1937 р. співробітники ІІІ відділу УДБ НКВС УРСР, звинувативши у шпигунській діяльності на користь однієї іноземної держави, а саме Японії (ст. 54-6 КК УРСР).
Під час першого допиту від 29.11.1937 р. Бєлоконєв О. В. одразу підтвердив обвинувачення слідчого та розповів, що у травні 1935 р. за місяць до виїзду в СРСР «був залучений білоемігрантом офіцером японської залізничної охорони у м. Харбіні Лутовіним Павлом Миколайовичем для шпигунської роботи на території СРСР». Був засуджений в особливому порядку Комісією НКВС та Прокурором СРСР від 11.12.1937 р. (протокол № 153) до розстрілу. Вирок виконали у Києві 17.12.1937 р.
Імовірним місцем поховання є територія колишньої таємної спецділянки НКВС у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу. Реабілітований у 1957 р. визначенням Військової колегії Верховного суду СРСР за відсутністю складу злочину.
Трагічна доля не оминула і батька Олександра. З вимоги на перевірку по оперобліку від 17(18).09.1956 р. відомо, що Бєлоконєва Василя Петровича (1883 р. н. у м. Тбілісі Грузинської РСР), заарештовано 27.09.1937 р. за ст. 58-4-10 КК РРФСР Дорожньо-транспортним відділом НКВС по Московсько-Донбаській залізниці (рос. ДТО МДжд) та засуджено Особливою нарадою НКВС СРСР від 5.11.1937 р. (протокол № 56) до розстрілу. Родичам оголошено, що «помер у ВТТ».
Ярослава Кравченко
