Биківнянський ліс упродовж багатьох десятиліть стояв пусткою. Комуністичний режим робив усе можливе, аби пам’ять про убитих ним людей знищити: брехав про їхню долю, маніпулював фактами, приховував місця поховань, не дозволяв рідним цікавитися й говорити, вимагати правди й справедливості. Розкриття правди про Биківню тривало кілька десятилість, але воно стало шляхом звільнення від радянського спадку, колоніальних міфів і стереотипів, лицемірства і несвободи. Цей шлях українське суспільство мусило пройти, аби нині на повний голос,не боячись, говорити про злочини тоталітаризму, називаючи конкретні імена, факти, події. Биківнянські могили – братські, але не безіменні, і ми розповідаємо історії цих людей, щоб пам’ять про жерти масових політичних репресій тривала.
