Биківнянські сосни промовляють до тих, хто хоче почути. Кожен їх скрип нагадує стогін людей, замучених чекістськими тортурами, виснажених довгими допитами, зневірених у справедливості. Таємна спецділянка НВКД у Биківнянському лісі, що стала місце їхнього останнього спочинку, мала, за задумом комуністичного режиму, навіки сховати сліди злочину – вбивства десятків тисяч громадян за сфальсифікованими свідченнями чи вибитими самозізнаннями, без суду й доказів. Але правда завжди знаходить шлях і виринає на поверхню. І нині вона втілюється в довгому списку імен, які звучать у цьому лісі постійно, нагадуючи, що Биківнянські могили – братські, але не безіменні.
