Після окупації частини українських земель російські більшовики запровадили політику воєнного комунізму, яка у тому числі передбачала продовольчу диктатуру: вилучення державою залишків зерна і продуктів (продрозкладка). Селяни почали виявляти невдоволення діями влади в земельному питанні, діяльністю ревкомів та продзагонів. Політика воєнного комунізму спричинила зростання подібних настроїв і в містах України, зокрема в Києві у середовищі робітників фабрик і заводів. Як наслідок, розгорнулось Куренівське повстання – масовий збройний виступ селян із передмість Києва та приміських сіл проти більшовицької влади. Повстання відбулося 9-10 квітня 1919 року за підтримки повстанських загонів отаманів Київщини Зеленого (Данило Терпило), Бурлаки-Батрака (Овсій Гончар), загонів Ілька Струка та Марка Шляхового. Куренівське повстання в Києві – по-своєму унікальна подія, коли цілком реальну спробу змінити владу у столиці здійснила не армія, а повсталі селяни.
У повстанських загонах брали участь різні люди – заможні селяни, «середняки» і бідні. Повстанцям вдалося захопити частину Києва, але під тиском 21-тисячної армії більшовиків і в умовах браку боєприпасів повстанці почали відступати. До вечора 11 квітня повстання захлинулось.
Більшовики були настільки налякані діями селян, що репресії проти учасників повстання розпочалися одразу після його придушення: чекісти розстріляли сотні повстанців на місці.Каральні заходи проти учасників Куренівського повстання продовжились у 1930-х роках під час правління Йосипа Сталіна. 1938 року органи НКВД провели чергову операцію з вишукування учасників Куренівського повстання для подальшого їх розстрілу як контрреволюціонерів таантирадянських елементів.
Серед учасників Куренівського повстання був селянин Мусій Михайлович Опанасенко. Він народився в 1900 році і прожив усе життя у с. Халеп`я Обухівського району Київської області. Мав дружину Олену Федосіївну 1906 р. н. та синів Кузьму 1924 р. н і Петра 1926 р. н. До 1917 року був міцним господарем: займався хліборобством, тримав корів, биків, свиней, овець і пасіку на 40 вуликів.
Родина Опанасенків, незважаючи на складні часи революції і війни, залишалась проживати у Халеп`ї та господарювати на землі. Після захоплення влади більшовиками розпочались утиски селянства. Втручання у господарську діяльність, постійне здирництво у вигляді експропріацій, реквізицій, продрозкладки призводили до повного зубожіння, що спочатку призвело до стихійних виступів, а згодом до організованого спротиву селян. Одними з перших виступили селяни під проводом отамана Зеленого, які 20 березня 1919 року знищили більшовицьких агітаторів і продзагон у Трипіллі. Мусій Опанасенко, як і багато його земляків, приєднався до загону отамана Зеленого.
Після придушення більшовиками Куренівського повстання Мусій Михайлович із родиною проживав у с. Халеп`я, але не міг змиритися з новою владою, яка фактично запровадила терор на селі. Багатьох односельців, як і рідню його дружини, розкуркулили, конфіскувавши майно на користь колгоспів. Намагаючись вижити, у 1932 році М. Опанасенко вступив до колгоспу с. Халеп`я «Жовтень», де став працювати пильщиком. Родина Опанасенків пережила складні часи Голодомору, але у 1938 році Мусій Михайлович потрапив у поле зору органів НКВД як учасник «політбанди отамана Зеленого».
14 квітня 1938 року М. М. Опанасенка було заарештовано органами НКВД за участь у контрреволюційної повстанської організації, яка планувала повалення радянської влади (ст.54-2, 54-11 КК УРСР). Одночасно за таким же обвинуваченням було заарештовано ще 38 селян Обухівського району, які свого часу були бійцями загону отамана Зеленого, і відкрита групова кримінальна справа.
Відповідно до архівно-кримінальної справи перший і єдиний допит Опанасенка відбувся 15 квітня 1938 року. На початку Мусій Михайлович відмовлявся від обвинувачень, висунутих слідчим, але, зрештою, визнав себе винним. Адже звичною практикою в системі НКВД було застосування катувань, які продовжувались до тих пір, поки заарештований не надавав необхідних зізнань. Насамперед, Мусій Михайлович, як і всі фігуранти справи, підтвердив існування на території Обухівського району озброєної контрреволюційної організації, яка функціонувала у 1930-х роках і поповнювалась новими членами. В подальшому під час додаткового слідства у 1956 році існування такої організації не підтвердилось.
15 квітня 1938 матеріали слідства було передано на розгляд трійки УНКВД по Київській області. Всіх 39 осіб, які проходили у справі, «засудили» до вищої міри покарання. М. М. Опанасенка розстріляли у Києві 29 квітня 1938 року.
Реабілітація Мусія Михайловича Опанасенка розпочалась після звернення його дружини Олени Федосіївни до Київського обласного суду у грудні 1956 року. Після проведення додаткового слідства рішенням Президії Київського обласного суду від 22 травня 1957 року з Опанасенка М. М. та інших 38 фігурантів кримінальної справи були зняті всі обвинувачення, а кримінальна справа припинена за недоведеністю пред’явлених звинувачень.
Тамара Бойко
