Напередодні 120-річчя письменника Юрія Вухналя (спр. Іван Дмитрович Ковтун) НІМЗ «Биківнянські могили» спільно з українським видавництвом «Смолоскип» і Бібліотекою №9 для дітей ЦБС Шевченківського району м. Києва провели культурно-мистецький захід, присвячений репресованому митцю. Онлайн-зустріч зібрала літературних критиків, сучасних письменників і усіх поціновувачів української літератури 1920-х – 1930-х років.
Заступниця генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили», поетка, громадська діячка Тетяна Шептицька, яка модерувала захід, зробила акцент на особистості й рисах характеру Юрія Вухналя. Вона застерегла від спрощеного бачення доль літераторів Розстріляного відродження, чия діяльність і творчий розвиток припали на період переформатування авторитаризму в тоталітаризм. За словами спікерки, наявних особистих документів, які б дозволили створити психологічних портрет письменника, дуже мало, оскільки і записники, і паспорт, і книги з домашньої бібліотеки Івана Ковтуна були знищені чекістами. Проте окремі деталі зі свідчень колег по перу дозволяють говорити про гостре почуття гумору в житті, певну зрілість, попри молодий вік, і розуміння ним навколишньої дійсності. Вона розповіла про обставини арешту митця та проаналізувала особливості матеріалів (протоколів допитів, протоколів очних ставок) із архівно-кримінальних справ репресованих письменників-гумористів, які сукупно допомагають вибудовувати уявлення як про літературний процес 1920-х – початку 1930-х років, так і про талановите коло друзів-сатириків, чий вплив на покоління ще досі неоцінений.
Літературознавець, критик, перекладач, директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків підкреслив, що історія українського гумору й сатири міжвоєнного періоду, як також історія появи, закриття й повернення журналу «Червоний перець», свідчить про ставлення влади до нашої національної культури загалом і сміху зокрема. «Авторитарна влада обмежує сміх, звужує його до суспільно корисної сатири, тоталітарна натомість – заперечу, забороняє сміх, воює з ним», – сказав Р. Семків. Він також звернув увагу на те, що у 1920-х – 1930-х роках фактично не було політичної сатири, а твори цього жанру стосувалися обмеженого й дозволеного кола тем, наприклад, народних забобонів, релігії або чиновництва. Юрій Вухналь, який став відомим, передовсім своїми гумористичними текстами, на думку спікера, органічно вписався в українську сміхову традицію, що веде свій початок від І. Котляревського, а найголовніший прийом, який автор любив використовувати – це зіткнення чиновницької термінології і побутової дійсності.
Літературознавиця, літературний критик, старша наукова співробітниця Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, упорядниця серії книг «Наші 20-ті» Ярина Цимбал наголосила на різножанровості доробку письменника, який гумористичні твори видавав під псевдонімом Юрій Вухналь, а репортажну та пригодницьку літературу під своїм справжнім ім’ям та прізвищем. За її словами, до гумору й сатири митця варто ставитися обережно, оскільки вона писалася «на злобу дня», відтак не всі теми чи жарти можуть сприйматися сучасною читацькою аудиторією. Ярина Цимбал проаналізувала прозові книжки Івана Ковтуна, зокрема, й пригодницький роман «Азіятський аероліт», зазначивши, що чинником, який вплинув на формування письменника була молодість. І саме для підліткової категорії він скеровував свої збірки нарисів чи то про переліт на літаку К–4 за маршрутом Харків – Ростов – Сочі – Тифліс (нині Тбілісі) – Баку – Харків («Крилатий рейд), чи то про подорож на пароплаві («Люди моря»). «Іван Ковтун був талановитим і перспективним письменником. Його пригодницькі твори написані жваво, цікаво, з продуманими деталями», – підкреслила Я. Цимбал.
Письменниця, авторка і виконавиця пісень, керівниця Бібліотеки № 9 для дітей м. Києва Валентина Захабура розглянула творчу спадщину Юрія Вухналя у контексті читацьких інтересів сучасних підлітків. Вона зауважила, що попри молодий вік, а автора розстріляли в неповний 31 рік, його твори викликають і викликатимуть зацікавленість, особливо сатиричні, позаяк гумор є завжди підтримувальним фактором у тяжкі часи.Валентина Захабура спільно із поеткою, викладачкою, редакторкою Світланою Фіялкою прочитали для присутніх низку фейлетонів і гуморесок Юрія Вухналя, а також власні тексти й твори Руслана Горового як підтвердження подальшого розвитку українських гумору й сатири.
